Притча про матір і дитину

Притча про матір і дитину має глибокий алегоричний зміст. Нам Зрозуміле бажання матері загартувати дитину, підготувати її до подолання життєвих труднощів. Але надто вже жорстокі методи застосовуються нею.

Без підготовки, без попередження, без маленьких окремих кроків у цьому напрямі. Мені здається, що мати перебільшує жорстокість і підступність світу. Хіба вона, поки жива, не може чи не має права допомогти власній дитині, підтримати її в скрутну хвилину?

Крім того, в житті, як правило, завжди знайдуться люди, які охоче подадуть руку допомоги.

Спартанські методи виховання, може, й непогані, але, я вважаю, вони залишають мало місця для ніжності, милосердя, родинної близкості й справжньої любові. А без цих складників навряд чи можна вважати виховання повноцінним і правильним.

Думаю, що життєві труднощі і «жорстокий світ» можна подолати й за допомогою любові, добра, підтримки рідних та друзів. Пригадаймо першу зустріч Івана й Марічки в повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків». Іванко, охоплений загальною жадобою родової помсти, б’є дівчИнку, віднімає стрічки й кидає в річку. Марічка постояла, ображена, потім заговорила, а далі пригостила свого ворога цукеркою. І зла — як не було!

Натомість — дружба, а потім і велика любов.

Думаю, що дитина, вихована в атмосфері розумної батьківської любові, виросте не менш підготовленою до життя, ще й іншим допоможе в скрутний час. Старовинна мудрість говорить, що людина — творець свого щастя. З цим, мабуть, треба погодитись, тому що справжнє щастя — це передусім вміння любити життя і людей. Щастя — це почуття або стан найвищого і повного вдоволення, сприятливий збіг обставин для людини. Це відчуття своєї вагомості в суспільстві, але, мабуть, це і вміння віддавати свої сили, своє душевне тепло, полум’я свого серця служінню людям.

Бо тільки безкорислива, чесна людина по-справжньому здатна зрозуміти красу життя, велич людського існування.

Щастя… У кожної людини воно різне. А що ж таке доля? Доля — це збіг обставин, хід подій, що ніби не залежать від волі людини. На мою думку, щастя ще залежить від волі людини, а доля — ні.

Кожна людина приходить у світ з певною місією. Це і. є її доля. Ми часто чуємо, що якщо людина старається щось зробити на краще, а в неї не виходить, — це така її доля. Доля — це ніби весь життєвий шлях людини, її щасливі і буденні часи. Ллє я впевнена, що людина може змінити своє життя на краще.

Хоч доля може відвести людині мало років, але, як прожити ці роки, залежить від людини. Від волі людини залежить, чи творить вона добро, чи живе егоїстично лише для себе, чи завдасть болю іншій людині, чи ні. Від правильного життєвого вибору залежить майбутнє людини, а ‘значить, її щастя, і доля теж усміхнеться їй.

Я вірю в це. І в цьому — моє щастя.