Про мій берег дитинства
Куди Б не вели нас життєві дороги, ми завжди пам’ятатимемо той чарівний світ природи рідного краю, у якому виросли, батьків, рідних і близьких нам людей. Дитинство! Саме в дитинстві формується майбутня людина. Якою росте дитина: доброю, чемною, скромною, працьовитою — такою вона й буде людиною. Недарма в народі кажуть, що все починається з дитинства.
Бо чого дитина навчиться в дитинстві, те пронесе через усе життя. Мудреці кажуть, що людина виховується до п’яти років, а потім її уже перевиховують.
Ось чому так важливо, щоб ще з дитинства виховували любов до землі, де народилась людина, синівський обов’язок, доброту, порядність, чесність, любов до людей.
Моє дитинство! Я згадую його як чарівну казку, в якій маленька дівчинка розгортає велику, кольорову, з красивими малюнками книжку; поруч моя матуся, яка відкрила для мене таємничий світ пізнання життя у книгах. І досі пам’ятаю, як пахло друкарською фарбою, як розглядала першу книжку з поблажливістю і хвилюванням.
Мамина пісня! Чомусь завжди, коли мені важко і сумно, я уявляю себе маленькою дівчинкою, над якою схилилась матуся, і спів її пісеньки! Мені здається, що мамина пісня і перші мої книжки, мій дитячий садочок і школа — це береги мого дитинства, до яких я повертатимусь у своїх спогадах, з яких я черпатиму сили і наснагу для подальшого життя. Мамина пісня, перша книжка, перші каракулі — нерозлучні супутники наших дитячих літ.
Вас ніколи мені не забути.
Про мій берег дитинства