Проблема честі й боргу в повісті А. С. Пушкіна «Капітанська дочка» Капітанська дочка Пушкін А. З

Проблема честі й боргу в повісті А. С. Пушкіна «Капітанська дочка»
Наприкінці двадцятих — початку тридцятих років А. С. Пушкін звертається до вивчення російської історії. Його цікавлять великі особистості, їхня роль у становленні держави, а також питання, хто або що рухає історію: маси або особистість. Саме це змушує письменника звернутися до актуальної теми селянських виступів. Результатом його праць стали добутку — «Історія Пугачова», «Капітанська дочка», Дубровский», «Мідний вершник».

Історична повість «Капітанська дочка» була написана А. С. Пушкіним в 1833-1836 роки. В основі сюжету — жорстоке зіткнення двох протилежних мирів: миру дворянства й миру селян на чолі з Омеляном Пугачовим. На тлі цих подій і повествуется про любов молодого дворянина Петра Андрійовича Гринева до дочки коменданта Білогірської міцності Маші Мироновій. Центральною проблемою добутку є проблема честі й боргу, про що свідчить епіграф: «Бережи честь змолоду», що, як ми побачимо далі, усюди буде визначати життя головного героя

Петро Андрійович із самого дитинства жив в обстановці надзвичайної моральності. Автор вустами старого слуги Савельича розкриває моральні підвалини сім’ї Гриневих: «Здається, ні панотець, ні дідусь п’яницями не бували; про матінку й говорити нема чого…» Такими словами повчає відданий слуга свого молодого пана, уперше напившегося й сЪебе, що показав, не із кращої сторони

Перший раз Гринев надійшов по честі, повернувши картковий борг, хоча Савельич і відговорював його від такого кроку. Але вроджена шляхетність дворянина й отут узяло гору. Людина честі, Петро Андрійович завжди добрий і безкорисливий. Він запросто може подарувати заячий кожух зі свого плеча якомусь бурлаці злодійської зовнішності. Як виявиться пізніше, цей учинок урятував йому і його слузі життя. Тут Пушкін проводить думка про те, що щире добро ніколи не залишиться неоціненим; добрим і чесним людям набагато легше існувати, ніж злим і корисливим

Приїзд у Білогірську міцність також ознаменувався багатьма змінами у світорозумінні Петра Андрійовича. Тут він зустрічається з Машею Миронової, тут між ними спалахує ніжне почуття. Гринев надійшов як щирий офіцер і дворянин, заступившись за честь коханої дівчини й викликавши на двобій Швабрина.

Образ Швабрина прямо протилежний образу Гринева. По своєму положенню він ставиться до гвардійського офіцерства. Блискуче утворена світська людина,

Проте, за своїм характером дуже безпринципний. Ми мало знаємо про його минуле: кар’єра його зломлена в результаті «смертовбивства», надій на повернення в Петербург немає. Швабрин примкнув до повстання винятково заради власної вигоди, тому що інакше його б чекала шибениця. Поступившись у такий спосіб дворянською честю, Швабрин влився в ряди бунтівників, хоча мети повстання йому були абсолютно далекі

Під час самого бунту особливо яскраво виявилися моральні якості всіх його учасників. Чого коштує щирий героїзм капітана Миронова і його дружин, які віддали перевагу смерть служінню самозванцеві. Вони до кінця виконали свій борг. Так само надійшов і Петро Андрійович, чим викликав повагу з боку Пугачова. Поступово розкриваючи образ проводиря селянського повстання, Пушкін дає нам зрозуміти, що й Пугачову не далекі поняття честі й боргу. Він зумів оцінити ці якості в Гриневе й у всім йому благодіяв. Винятково старанням Пугачова Петро Андрійович і Маша знайшли один одного. Згодом навіть сам Гринев зумів побачити й оцінити в бунтарі й самозванці людини честі, якому властиве й почуття боргу. У цьому складається головна відмінність Гринева-Сина від старого Гринева, для якого важливіше всього були честь і борг офіцера-дворянина. Гринев-Молодший зумів розширити ці поняття до їхнього загальнолюдського значення й не відмовив у людяності такому, здавалося б, далекому йому людині, як Пугачов

Дружба із проводирем селянського повстання повинна була б самим негативним образом вплинути на долю героя. І дійсно, ми бачимо, як по доносі його заарештовують і вже готуються відправити на ешафот слідом за Пугачовим. Однак справа вирішує Маша Миронова, що вважає своїм обов’язком поїхати в Петербург і розповісти імператриці, як була справа насправді, сподіваючись на «милість» монархову, а не на «правосуддя». Чудесна зустріч дівчини з дамою, згодом оказавшейся самою імператрицею, і помилування Гринева ще раз показують, що в суспільстві, що живе за законами честі й боргу, набагато легше домогтися правди.