Ричардсон Семюел
Дата народження — 1689 Дата смерті — 04 липня — 1761 Richardson Samuel Англійський письменник 1689 — народився в Дербишире в сім’ї столяра. Батько призначав його для церковної кар’єри, однак грошові утруднення зробили це неможливим, і він надав вибір синові. Ричардсон їде в Лондон, де стає учнем типографа 1706 — закінчивши навчання, жениться на дочці свого хазяїна й згодом стає власником друкарні, що стала під його керівництвом однієї із трьох самих великих друкарень Влондоне. 1739 — за пропозицією одного з видавців Ричардсон пише й видає так званий «Письмовник» — набір стандартних листів на всі випадки життя (як варто становити векселі кредиторам, виражати співчуття й т. п.) для читачів із третього стану. Серед різноманітних життєвих ситуацій його інтерес залучає одна: положення дівчини-служниці в багатому будинку. Так виникає первісний задум власного роману Ричардсона про служницю Памеле.
У його основу він кладе історію, почуту замолоду, про доброчесну служницю, що успішно протистоїть всім намірам з боку свого пана й зрештою, що стала його дружиною 1740 — виданий роман «Памела, або Вознагражденная чеснота». Це роман у листах, які п’ятнадцятирічна покоївка Памела пише своєму батькові. У його центрі майстерно розроблений соціально-етичний конфлікт між служницею й поміщиком, між «педантичною» мораллю буржуа й становою безцеремонністю аристократа. Демократичний пафос роману — у твердженні духовних і моральних можливостей простолюдина. Роман став дуже популярний, викликав пародійні перекладання (наприклад, приписувана Филдингу «Апології життя мисс Шамели ендрюс») і «продовження».
1747-1748 — виходить у світло другий роман Ричардсона «Кларисса» (т. 1-7Зрівнявши Клариссу і її спокусника Ловласа в суспільному становищі, Ричардсон зосереджує увагу на психологічних і моральних сторонах конфлікту героїні з вульгарним, розважливим оточенням, показує силу, що розтліває, грошей. Кларисса — один з перших трагічних характерів у прозі нового часу. Завоюванням просвітительського реалізму став і образ Ловласа, у якому «аристократичні» пороки уживаются з гуманними щиросердечними поривами 1754 — третій, останній роман Ричардсона «Історії сера Чарльза Грандисона» (т. 1-7), у якому він намагається створити бездоганно позитивного героя. У цьому ж році Ричардсон переїжджає в садибу Парсонс-Грін, де проводить останні роки життя 4 липня 1761 — Ричардсон умер Впарсонс-Грин.
Ричардсон Семюел