РОБОТА З ОБДАРОВАННИМИ ДІТЬМІИ. ВИКОНАННЯ ТВОРЧИХ ЗАВДАНЬ НА УРОКАХ МУЗИКИ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

РОБОТА З ОБДАРОВАННИМИ ДІТЬМІИ.

ВИКОНАННЯ ТВОРЧИХ ЗАВДАНЬ НА УРОКАХ МУЗИКИ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ.

Формування творчої, мислячої особистості — одне з найважливіших завдань сучасної школи. В теорії та практиці навчання особливо гостро стоїть питання про розвиток творчих здібностей учнів, залучення їх до художньо-творчої діяльності. Важлива роль у цьому належить музичному мистецтву.

Музика стимулює до творчої діяльності, формує пізнавальні та емоційно-мотиваційні функції, розвиває творче мислення й комунікативність, а також позитивні якості характеру: систематичність, працьовитість, наполегливість у досягненні мети.

Проблема формування здібностей дітей до творчої музичної діяльності багатогранна й різнопланова. її вивчали психологи , музикознавці , педагоги (В.

Верховинець, Н. Ветлупна, Д. Кабалевський, М. Леонтович: К. Стеценко та інші). У сучасній вітчизняній музичній педагогіці ці питання розробляються досить активно .

Усі науковці погоджуються з тим, що вирішення проблеми музичного розвитку дітей та їх творчих здібностей досягається через активну діяльність і пробудження природної емоційної чутливості.

Виховна роль дитячої творчості підкреслюється багатьма науковцями. Так, Л. Виготський стверджував, що творчість є нормальним і постійним супутником дитячого розвитку. Б. Асаф’єв вважав, що творчість сприяє глибшому засвоєнню музичного матеріалу. Б. Теплов підкреслював важливість творчості в період початкового навчання, коли закладаються основи ставлення до мистецтва. Н. Ветлупна акцентує, що творчість є важливою умовою та засобом розвитку здатності до образного бачення світу.

Б. Яворський зазначав, що виховна цінність музичної творчості виявляється насамперед у самому процесі, бо він дає змогу вчителю спостерігати за розвитком музичної думки дитини.

Музична творчість активізує пам’ять, цілеспрямованість. У цьому процесі провідну роль відіграє синтез емоційної чутливості та мислення, абстрактного та конкретного, логіки та інтуїції. творчої уяви, активності, здатності швидко приймати рішення.

Творчість дітей пов’язана із самостійною діяльністю, з умінням оперувати знайомим музичним матеріалом, знаннями, навичками тощо. Музичне пізнання в атмосфері творчості набуває розвиваючого характеру. Саме тому на уроках музики в початковій школі особливе місце має зайняти творча діяльність дітей. Варто підкреслити, що дитяча творчість на уроках музики. звісно, не мистецтво, а пізнавально-пошукова практика.

Вона цінується за те, що учні самі відкривають щось нове для себе в світі музики.

Аналіз методичної літератури з проблем дитячої творчості свідчить про важливість звернення до термінів «імпровізація» та «творчість». Нагадаємо, що імпровізація виникає під час виконання та створення музики і має виконавський аспект. Дитячу імпровізацію слід розуміти як просте музикування, видумування, тобто реалізацію пізнавально-діяльнісного аспекту в музичному мистецтві. Творчість потрібно розглядати ширше.

Це розгорнутий процес створення нового, який складається з обмірковування задуму, засобів його втілення, удосконалення й оцінка результату.

Творче начало в молодших школярів проявляється в різних видах музичної діяльності на уроці: у відтворенні голосом нескладних мотивів; у виразних рухах під музику; у створенні ритмічного супроводу до музики; в оцінних судженнях про почуту музику; в осмисленні виконання пісень з елементами самостійної інтерпретації тощо.

Найелементарніший імпульс до творчості полягає в тому, щоб зацікавити дітей винаходом власного варіанту інсценізації пісні, власного елементарного інструментального супроводу, власної вправи для розспівування, власної інтерпретації музичного твору, підголосків і варіантів наспіву тощо.

До творчості можуть спонукати: віршований чи прозовий текст, його зміст, звукові фарби й інтонації ; сама музика, глибоке проникнення в її світ: навчивши розрізняти в загальному потоці звучання окремі «музичні слова», «фрази», цілі «розповіді», учні відчують потребу самим «заговорити» цією, тепер уже близькою і зрозумілою їм «музичною мовою»; оточуючий дитину світ звуків — цокіт копит, щебетання птахів, стукіт падаючих крапель, вигуки голосів, дзенькіт дзвонів тощо; програмно-ілюстративні завдання: ритми рухів, у тому числі танцювальних, образних.

Активним засобом розвитку творчої активності дітей є творчі завдання. Зміст їх багато в чому залежить від особистої зацікавленості вчителя. Педагог надихає учнів на творчі дії.

Він пропонує ігрові творчі завдання, які створюють легку атмосферу уроку, сприяють емоційній чутливості. Це дуже важливо, бо саме в таких умовах найповніше розкриваються творчі здібності учнів.

У контексті нашого аналізу доцільно звернутись до комплексу творчих завдань. запропонованих О. Гумшською.

Творчі завдання на основі ритму — Ритмічні імпровізації:

«луна»: учень проплескує ритмічний рисунок , а інший — повторює ритмічний рисунок і додає новий; «питання-відповідь»: учень проплескує РР питання, а інший — РР відповідь: ритмізація слів, словосполучень, віршиків, загадок, лічилок, примовок, приказок тощо: підбір слів до заданого РР ; «ритмічні загадки»: впізнати пісню, вивчену вправу за РР; на дошці записано ритмічну вправу з пропущеними тактами — учні проплескують та записують РР, якого не вистачає; ритмічний канон; імпровізації на основі ритмічної вправи: ставиться завдання змінити початок, кінець, метр , певні такти; створення ритмічного супроводу до вивчених пісень, танків, ігор.

Творчі завдання на основі мелодій — Мелодичні імпровізації:

мелодика слів, словосполучень, віршів… ; імпровізування на задані звуки, заданий ритм; домислити вступ, закінчення; імпровізований діалог учителя й учнів: «співацькі переклички»: один учень чи учитель загадує мелодію , а інший повторює, змінивши темп, тембр, динаміку, РР; «запитання-відповідь»: відповідь має мати чітке завдання ; «пропущені місця»: у вправі , записаній на дошці, пропущено такти, які треба самому скласти; ритмічно-мелодичні імпровізації : імпровізація пісні або п’єси.

Мовні імпровізації починаються з пошуку емоційно-образних визначень характеру й настрою музики й передачі їх смислового значення у відповідному виразному тоні: радісно, ясно, тривожно, похмуро і т. п., а також інтонаційно-осмнсленого читання тексту пісень під час їх виконання й розучування.

Наступний етап мовних імпровізацій — ритмізація віршованих рядків: зразків дитячого літературного фольклору, дитячої поезії. Паралельно із завданням ритмізації вірша можна запропонувати учням подумати над тим, якими інтонаціями — маршовими, пісенними або танцювальними — можна озвучити даний вірш.

«Пісенні» вірші рекомендується виконувати співучо; «танцювальні» — з характерними для танцю рухами рук, ніг, корпусу, підкреслюючи мовними інтонаціями акценти; «маршові» — з відповідними цьому жанрові призовними інтонаціями, зображаючи кроки на уявних барабанах або «маршируючи» пальцями по столу. Таким чином, уже перші досліди мовних імпровізацій можна зв’язати з вихованням у дітей почуття жанрової приналежності вірша, відчуття його музикальності.

У практиці Вокальної імпровізації Склався стереотип, в основі якого є вироблення в учнів уміння продовжити почату вчителем мелодію і завершити її, як правило, на тоніці заданої тональності. Д. Кабалевський пропонував нарівні з цим не відмовлятися від іншого — імпровізованих мелодій з виходом за межі звичних мажорно-мінорних ладових співвідношень, коли мелодія не обов’язково повинна завершуватися тонікою, а може йти у всілякі «питальні»: «незавершені» інтонації.

Наведемо приклади вокальних імпровізацій.

Проспівування імен — творче завдання, що дається учням на початку знайомства. Проспівуючи питання-завдання типу: «Назви своє ім’я. Як тебе звуть? Давай знайомитися.

Я — Галина Іванівна. А ти?» — учитель пропонує відповідати на музичне запитання музичною відповіддю. При цьому потрібно звернути увагу учнів на те, що можна називати-співати повне ім’я або його короткий варіант .

З перших уроків слід привчати дітей «співати» своє ім’я як можна виразніше, передавати в звучанні голосу свій характер або свій настрій в даний момент.

Серед вокальних творчих завдань також можуть бути: питання — відповідь — музичний діалог, музична бесіда між учителем і учнями, між парами учнів, між солістом і всім класом. Учитель пропонує дітям стати учасниками гри: співатиме запитання, а учням треба давати музичні відповіді — вигадувати мелодію й проспівувати її. Темою імпровізованого діалогу може бути обговорення організаційних питань , бесіда після прослуховування музики (Якого характеру ця п’єса?

Який композитор її написав?), перевірка нотної грамоти . У музичних питаннях учителю необхідно урізноманітнювати їх інтонаційно-образний лад, ладове забарвлення, інтонацію .

Інструментальні імпровізації пов’язані З використанням найпростіших музичних інструментів. Якщо в класі є тільки ударні інструменти, то треба використати їх для ритмічного супроводу п’єс, пісень, музичних казок, мовннх імпровізацій. Якщо в класі є звуковисотні інструменти, то можна вчити дітей підбирати підголоски до мелодій пісень, що виконуються. знаходити «остинатні» звуки основних гармонічних функцій — тоніки, субдомінанти й домінанти для супроводу деяких творів.

Також можна запропонувати учням створити саморобні шумові інструменти з різних матеріалів.

Пластична творчість Продовжує лінію розвитку емоційного відгуку дітей на музику через музично-ритмічні рухи. Для цього учитель музики підбирає музичні твори, що мають програмний зміст, або такі, у яких яскраво й наочно розкривається музичний образ.

Інсценізація пісень є одним із часто вживаних форм музично-ритмічних рухів. «Розіграти» пісню завжди допоможе її яскрава образна основа .

З ігровими рухами тісно пов’язаний музичний фольклор, наприклад: українські народні пісні-ігри «Подоляночка», «Ой, Василю, товаришу», «Бояре, ми до вас в гості», «А ми просо сіяли» таш.

Жанрові особливості музики, а саме пісенність можна передати плавними рухами рук, а маршовість — крокуванням . Виконання музики танцювального характеру сприяє освоєнню танцювальних рухів — кружляння у вальсі, кроку польки, граціозних поклонів і реверансів у менуеті; підстрибування, дробового кроку, притулів у народних танцях; змінного — в хороводах , кроку полонезу. характерних рухів рук, голови, корпусу тощо.

Інтонаційно — образний лад музики, що має яскравий образотворчий характер, може служити мотивом для виконання дітьми пластичних етюдів: хвилеподібними рухами рук учні можуть зображати картину моря ; хлібну ниву, що колишеться ; похитуванням рук із саморобними квітами учні виконують «Вальс квітів» з балету «Лускунчик» П. Чайковського; поступово розкриваючи долоні рук, зображають бутон квітки, що розкривається, під музику «Ранку» з сюїти «Пер Гюнт» Е. Гріга.

З перших уроків музики учні вчаться реагувати на диригентські жести учителя під час розучування пісень. Пропонуючи дітям уявити себе в ролі диригента, можна диригувати спочатку власним співом, виділяючи логічні наголоси в тексті, кульмінацію в музиці, передаючи жестами характер пісні — штрихи, динаміку, особливості метра.

Спрямувати учнівську творчість можна не тільки в музичному, а і в інших напрямках — літературному, образотворчому, театрально-драматичному. Зразком Літературних творчих завдань Можуть бути: підбір або написання віршів до музики, творів-вражень про музику, творів на музично-естетичні теми, створення казок, легенд . Наприклад, можна використати наступні завдання: підібрати вірші про природу; написати оповідання про любов українського народу до пісні; написати легенду, казку, де б головними героями були музичні інструменти, музиканти, власне, сама музика ; скласти програму концерту.

Художньо-творча діяльність спрямована передусім на розвиток асоціативного мислення дитини, пошук ним таких виразних засобів у інших видах мистецтва, які б допомогли усвідомити зміст музичних образів. Так, музичні враження учнів можуть підсилюватися зразками Образотворчого мистецтва. Творчими завданнями в цьому напрямку можуть бути: намалювати сюжети музичних творів, виліпити з глини, пластиліну персонажів музичних казок, п’єс, пісень; оформити програму та афішу концертів, музичних спектаклів; створити ескізи костюмів для дійових осіб опер, балетів, мюзиклів, фрагментів декорацій.

Під час ознайомлення з музичними творами, так чи інакше пов’язаними з картинами природи можна запропонувати учням підібрати кольори, фон, які б допомогли розкривати стани природи й душі людини, намалювати пейзаж, що відповідає музичному образу. Пропонуючи дітям завдання намалювати картину на тему програмного музичного твору, потрібно звернути їхню увагу на зображення характерних персонажів, пошук виразності кольору, ліній і штрихів малюнка, композиції.

Театрально-драматичні Творчі завдання грунтуються на комплексній музичній імпровізації, яка поєднує у собі вокальну, інструментальну, рухову, танцювальну, ігрову, театралізовану діяльність учнів: театралізація вокальних творів, шсень-ігор, творів для слухання! колективне створення казок тощо.

Узагальнюючи сказане, варто зробити висновок, що різноманітність та системність виконання творчих завдань на уроці музики сприяє активізації творчих проявів дітей При цьому необхідно: добирати музику, яка формує творчі навички і водночас відповідає дидактичним вимогам; використовувати методи роботи, що сприяють творчій активності; встановлювати, виходячи з теми, раціональні шляхи взаємодії різних видів діяльності на кожному уроці! пропонувати зразки творчості у різних видах музичної діяльності, різним способом імпровізувати; розробляти і ставити серії творчих завдань.