Родинна душа (твір по оповіданню А. П. Чехова «Туга»)
Антон Павлович Чехов — великий майстер і художник слова. Він здатний передати у маленькому оповіданні все життя людини. «Писати талановито, тобто коротко», «вміти коротко говорити про довгі речі». Це його кредо. Остання формула найбільше точно визначає сутність досягнутої Чеховим незвичайної майстерності. От і в його оповіданні «Туга» досить декількох речень, щоб зрозуміти атмосферу бездушшя, що оточує головного героя. На землю м’яким килимом опускаються сутінки, кружляється мокрий, великий сніг, що «шаром лягає на дахи, плечі, спини, шапки». Це не просто сутінки і сніг, це образ, символ якоїсь безвихідності, порожнечі і байдужості. Відчуваєш, яка маленька і незначна людина у цьому нескінченному просторі. І Іон Потапов один у цій порожнечі, де йому не з ким словом перемовитися.
У цьому короткому оповіданні Чехов малює образ бездушного міста з бездушними людьми. Чотири рази Потапов намагався почати розмову, чотири рази намагався розповісти про своє горе — про смерть сина. Хотілося, щоб йому поспівчували, пошкодували. Він говорить, що з бабами краще розмовляти на цю тему, «ті хоч і дури, але ревуть від двох слів». Однак його співрозмовників Потапов не цікавив, вони відносились байдуже до чужого горя. Іон не міг виговоритися, а звідси росла туга, «туга величезна, не знаюча кордонів. Здавалося, лопни груди, вилийся з них туга, так вона б увесь світ залила…». Візник не знаходить розуміння у людей — от головна поетична думка, що утворює лейтмотив «Туги». Іон починає почувати біль і гіркоту від невисловлених страждань і туги, не може заснути вночі і йде подивитися коня, що для нього став найдорожчою й рідною істотою після смерті сина. У коні він бачить родинну душу. Він починає згадувати і говорити про сина, а потім «захоплюється і розповідає йому усе». Тому що в цій порожнечі й безмовності, у цьому «бездушному» місті — це єдина істота, що слухала його, не відіпхнула. Ця тема актуальна і для нас, ми увесь час кудись поспішаємо, не звертаючи уваги на страждання інших людей, не думаючи про те, що самі можемо виявитися у подібній ситуації.
Родинна душа (твір по оповіданню А. П. Чехова «Туга»)