Росія в лірику блоку і єсеніна

Твір по літературі: Росія в лірику блоку і єсеніна

Росія! Скільки чудових поетів землі росіянці оспівали тебе в прекрасних віршах і скільки письменників присвятили тобі свої добутки! Великий поет Некрасов писав: «Не може син дивитися спокійно на горі матері рідний, не буде громадянин гідний до Вітчизни холодний душею». Тема Росії є центральною у творчості багатьох поетів. Творчість Олександра Блоку, по праву називане мостом, що зв’язує літературу XIX і XX століть, наповнено невичерпним любовним почуттям до батьківщини. Особливо могутньо ця тема починає звучати в його лірику під час переломних подій початку століття. З болем у душі й серці поет викликує: Росія, убожіючи Росія, Мені хати сірі твої, Твої мені пісні вітрові, Як сльози перші любові

Звістка про першу російську революцію Блок прийняв із захватом, вона розбудила в ньому почуття зв’язку з народом і свідомість суспільної й творчої відповідальності за долю країни. У цей час його поезія здобуває заряд духовної сили, піднімається до величезної моральної висоти. .Свої переживання були вперше виражені Блоком у вірші «Осіння воля», де, звертаючись до Батьківщини матері, поет писав: «Дай притулок ти в далечінях неосяжних. Як жити й плакати без тебе?» Правда, згодом він, як би сумніваючись, запитує себе про те, чи є революція для Росії благом, а може бути, це просто руйнівна сила? Блок розуміє, що «у Росії погано». Як передчуття кривавих подій і страждань улюбленої батьківщини звучить у словах Христа: Рідний простір сумний. Знемагаю па хресті. І челн твій чи буде причалений До моєї розп’ятої висоти?

Але навіть у ці важкі роки Блок своїм рідким чуттям угадує

Рух життя й не втрачає віри в майбутнє Росії. Передчуття

Серйозних змін, ЩоНасуваються, у долі батьківщини дуже яскраво

Виражено в чудесному поетичному циклі віршів про Росію. Головної,

Провідною думкою цього циклу є слова: «И вічний бій! Спокій

Нам тільки сниться! Крізь кров і пил… Летить, летить степова кобилиця й мне ковилу».

Присвятивши темі батьківщини все своє життя, Блок створив величні, багатоликі й багатобарвні, повну життя й рухи картину рідної землі. Блок створює неповторний образ Росії — образ прекрасної дівчини, нареченої, коханій. Блок писав: ПРО, Убожіючи моя країна, Що ти для серця значиш? ПРО, бідна моя дружина, Про що ти гірко плачеш?

Мотив шляху постійно присутній у віршах Блоку про Росію, це допомагає йому зобразити Батьківщину в постійному русі, показати спрямованість Росії вбудущее.

На відміну від Блоку, Сергій Єсенін до вершин поезії піднявся із глибин народного життя. Своє село Константиново він сприймав як образ батьківщини. Віддаючи звіт своєму яскравому, самобутньому таланту, Сергій Єсенін писав: Моє село лише тим і буде знаменито, Що тут колись баба народила Російського, скандального пиита.

Єсенін розглядав селянство й село як основних носіїв російської культури, тому основна тема віршів поета — це мир російського селянства, сприйманий як життєва філософія поета, що визначила багато особливостей його віршів про Батьківщину. Почуття безмежної любові до Росії звучить у майже кожному вірші поета. Єсенін пише: «Але найбільше любов до рідного краю мене млоїла, мучила й палила». Єсенін — поет складної долі. У вірші «Русь що йде» він з гіркотою пише:

Я людина не новий. Що приховувати? Залишився в минулому я однієї ногою, Прагнучи наздогнати сталеву рать, Сковзаю й падаю другою.

У лірику поета, присвяченій темі Батьківщини, відбилися і його роздуми про долю батьківщини після революції. Повернувшись у двадцятих роках на батьківщину, Єсенін зауважує в селі, що є для нього символом батьківщини, прикмети більших змін. Єсеніну на мінуту здається, що його батьківщина в ньому не має потреби й у неї тепер є інші співаки:

От так країна! Якого ж я рожна, Репетував, що я з народом дpужeн? Моя поезія тут більше не потрібна, И сам я тут ні крапельки не потрібний

Але його почуття причетності долі Росії, його почуття любові й відповідальності за неї змушують Єсеніна боротися до кінця. Єсенін пішов з життя в 1925 році, не встигши побачити, як його улюблену батьківщину добровільно колективізували. Недарма Горький писав: «Сергія Єсеніна не сховаєш, не викреслиш із нашої дійсності, він виражав стогін і крик багатьох сотень тисяч, він яскравий і драматичний символ Росії».