Розвиток інтелектуальних здібностей молодших школярів на уроках математики в процесі розв’язання задач

Загальна необхідність модернізації освіти в Україні вимагає побудови досконалих, науково обгрунтованих методичних систем.

На сучасному етапі видається вельми перспективним нове вирішення проблеми навчання молодших школярів розв’язуванню математичних задач на засадах діяльнісного підходу та надбань загальної теорії задач.

Цілісний розвиток інтелекту у молодшому шкільному віці відбувається за певними напрямами:

Засвоєння й активне використання мови як засобу мислення. Цей напрям пов’язаний із розвитком мовлення дітей, активним використанням під час розв’язування різноманітних завдань. Важливо навчити їх розмірковувати вголос, словесно відтворювати думки і вербалізувати процес та отриманий результат розв’язування задач і виконання вправ. Поєднання і взаємозбагачення всіх видів мислення: наочно-дійового, наочно-образного, словесно-логічного.

З цією метою дітям пропонують завдання, для розв’язування яких необхідні одночасно і практичні дії, і вміння оперувати образами, поняттями, висловлювати судження на рівні логічних абстракцій Виокремлення підготовчої та виконавчої фаз розв’язання завдання. На підготовчій фазі здійснюють аналіз його умов і виробляють план, на виконавчій реалізують його практично. При цьому обов’язкова перевірка отриманого результату.

Якщо з будь-яким напрямком виникають труднощі, проблеми, це означає, що інтелектуальний розвиток дитини відбувається однобічно. Отже, молодший шкільний вік є періодом інтенсивного психічного та особистісного розвитку, набуття інтелектуальних здібностей.

Розв’язанню текстових задач традиційно належить значна роль у структурі змісту початкової математичної освіти. У роботах російських та українських методистів наголошується на зміні цілей навчання розв’язуванню сюжетних математичних задач — висуненні на перший план формування вмінь їх розв’язування. Результатом навчання математики в початковій школі має бути формування загального вміння розв’язувати текстові задачі, а також формування умінь розв’язувати задачі певних видів .

Досягнення цього результату є можливим за умови теоретично обгрунтованої методичної системи навчання учнів початкової школи розв’язуванню математичних задач.

Формуючи загальні способи і методи розв’язування математичних задач, ми вчимо дітей на основі математичних знань певним чином діяти у ситуаціях, що виникають у повсякденному житті.

Ефективність розвитку інтелектуальних здібностей дітей залежить від змісту навчальних програм, форм і методів навчання. Цілеспрямоване навчання дає можливість забезпечити високий рівень розвитку потенційних творчих здібностей.

Під задачею ми розуміємо об’єкт розумової діяльності, в якому в єдності подані його складові — умова і вимога, а отримання пізнавального результату є можливим через розкриття відношень між відомими і невідомими елементами задачі.

Розв’язування задачі є складним процесом розумової діяльності людини, який спрямований на перетворення об’єкта, що описаний у змісті задачі, на вирішення суперечності між умовою та вимогою задачі.

Методична система навчання молодших школярів розв’язуванню текстових задач будується як сукупність п’яти взаємопов’язаних компонентів: цілей, змісту, методів, організаційних форм і засобів навчання. Метою навчання за цією методичною системою є формування у молодших школярів умінь розв’язувати текстові задачі, що виявляється у можливості учнів успішно розв’язати задачу будь-якої математичної структури початкового курсу математики.

В основі процесу розв’язування текстових математичних задач лежать загальні розумові дії, які складають внутрішню структуру процесу розв’язування задач. Під умінням розв’язувати задачі розуміємо складне уміння, яке містить комплекс умінь нижчого порядку, що стосуються послідовності виконуваних дій.

Основними формами навчання молодших школярів розв’язуванню задач є фронтальна робота вчителя з класом під час ознайомлення із задачами певного типу або виду та індивідуальна і групова робота учнів над задачами. Під час індивідуальної та групової роботи здійснюється диференціація навчання через диференціацію дози допомоги учням або диференціацію задач за рівнем їх складності. Основним засобом навчання молодших школярів розв’язувати сюжетні задачі є навчання перекладу задачі з природної мови на математичну через моделювання задачної ситуації.

Впровадження в навчальний процес методичної системи навчання молодших школярів розв’язуванню текстових задач дозволяє сформувати в учнів загальне вміння та вміння розв’язування задач певних видів. Охарактеризована система є ефективною як для навчання обдарованих дітей, так і для дітей з низьким рівнем пізнавальних можливостей, оскільки враховує індивідуальні особливості перебігу процесу розв’язування задачі, пропонує застосування відповідних засобів навчання та передбачає неодночасність формування в різних учнів окремих дій, що складають вміння розв’язувати задачі.

Проведене дослідження не вичерпує усієї глибини проблеми навчання молодших школярів розв’язуванню математичних задач як засобу розвитку інтелектуальних здібностей. Потрібні дослідження в плані виявлення зросту інтелектуальної індивідуальної освітньої траєкторії учня.

Рекомендації для вчителів початкових класів щодо організації роботи з розв’язування текстових задач

Вчити учнів свідомому сприйняттю текстової задачі. Перед розв’язуванням задач проводити роботу з виділення суттєвих ознак, розрізнення, порівняння, аналізу та синтезу, узагальнення, встановлення логічних зв’язків, аналогій. Організовувати цілеспрямований пошук плану розв’язування задачі.

Практикувати регулярну перевірку учнями правильності розв’язку задачі, використовувати для цього різні способи перевірки. Пропонувати учням розв’язувати задачу декількома способами. Для активізації розумової діяльності школярів систематично використовувати на уроках задачі підвищеної складності.

Рекомендації щодо вибору завдань підвищеної складності

1. У роботі із завданнями другого рівня за основу слід брати завдання із зірочками, які є в кінці кожного уроку в чинних підручниках. Враховуючи те, що майже половина завдань із зірочками є звичайними програмними завданнями, їх слід використовувати в роботі з учнями достатнього і середнього рівнів розвитку інтелектуальних здібностей, а сильним учням пропонувати спеціально підібрані завдання.

2. При підготовці до конкретного уроку вчителеві спочатку треба оцінити рівень складності задач із зірочками, які пропонуються на урок; якщо вони підходять, їх можна використати для роботи учнів — фронтальної або самостійної.

3. Задача із зірочкою може бути використана вчителем на будь-якому структурному етапі уроку, з метою вирішення навчальних завдань.