Самійленко Володимир Іванович

Дата народження — 03 лютого — 1864 Дата смерті — 12 серпня — 1925 Співає-Лірик, сатирик, драматург, перекладач — В. Самійленко в усіх жанрах творчості виявив собі як митець з тонким відчуттям слова, своїми темами, своєю неповторною манерою листа, зі своїм оригінальним підходом до традиційних тем Народився Самійленко Володимир Іванович 3 лютого 1864р. у с. Великі Сорочинці на Полтавщині.

Батько його був поміщик Іван Лисевич, а мати — колишня кріпачка Олександра Самійленко. Початкову освіту майбутній письменник одержавши в дяка, потім у Миргородській початковій школі. В 1875р. В.

Самійленко вступивши до Полтавської гімназії, якові закінчив в 1884р. У ці роки обдарований, чутливий до художнього слова юнак багато читає, робить спроби перекладати й писати. Потім з 1885р. вчиться на історико-філологічному факультеті Київського університету. У студентські роки серйозно займається літературною справою.

У цей година обставини суспільно-політичного життя були нелегкі. Українське слово було заборонене, реакційні настрої запанували в університеті.

Страх перед репресіями уряду (першим заходом щодо студентів було виключення з університету без права продовжувати освіту — з «вовчим квитком») обрубав крила багатьом молодимо людям Після закінчення навчання (1890) В. Самійленко працював у Києві, Чернігові, Катеринославі, терплячи постійні матеріальні нестатки. Врешті склав іспит на нотаря й відкрив нотаріальну контору в м. Добрянці на Чернігівщині, де й працював до 1917p. Після революції виїхав за кордон, до Галичини. В еміграції В. Самійленко прагне повернутися на Україну, і дістає на це дозвіл в 1924p.

Повернувшись до Києва, працював редактором. Та здоров’я поета було підірване роками поневірянь, матеріальною скрутою. 12 серпня 1925p. його не стало. Похований В.

Самійленко в Боярці під Києвом. Поетична спадщина В. Самійленка включає ліричні й сатиричні вірші, переклади творів з російської та зарубіжної класики. Високі почуття любові до батьківщини — розкішного, багатого краю, що перебуває в неволі й злиднях, звучати у віршах циклу «Україні», «Веселка».

У ряді віршів В. Самійленко торкається традиційної тими ролі митця, мистецтва в суспільному житті («Пісня», «Елегії», «Орел», «Не вмре поезія»), закликає поета не замикатися в особистих стражданнях, а служити людині й людству. Розкриваючи своє кредо поета, В. Самійленко звертається до прикладу великого Кобзаря, це поезії «На роковини смерті Шевченка», «26 лютого», цикл «Вінок Тарасові Шевченку, 26 лютого» та ін. Роль Т. Шевченка в розвитку української мови співає натхненно розкрив у прекрасній поезії «Українська мова (Пам’яті Т. Г.

Шевченка)», що стала широко відомим хрестоматійним твором. Яскраву сторінку поетичної творчості В.

Самійленка становить його пейзажна та інтимна лірика (цикл «Весна», «Сонети», «Її в дорогу виряджали» та ін. «Вечірня пісня» поета, покладена на музику К.

Стеценком, стала улюбленою народною піснею. Значне місце у творчості митця посідає його філософська лірика, де звучати роздуми про сенс людського буття, про вічність, плин матерії в часі й просторі, про єдність матеріального й духовного початків В. Самійленко був блискучим майстром сатири й гумору. Кращі його сатиричні твори «Ельдорадо» (1886), «Як те весело жити на Вкраїні» (1886), «На печі» (1898), «Мудрий кравець» (1905), «Невдячний кінь» (1906Поезії » Дума-Цяця», «Міністерська пісня», «Новий лад» стали яскравими зразками нещадної політичної сатири. Афористичність мови, стислість і точність вислову, куплетна форма окремих поезій надають сатиричним творам виняткової виразності й привабливості.

З успіхом виступав В. Самійленко й у жанрі драми, написавши кілька комедій, драматизованих гуморесок: «Драма без горілки» (1895), «Дядькова хвороба» (1896), «У Гайхан-Бея» (1897), а також визначну драматичну поему «Чураївна» (1894). Чимало зробив В. Самійленко і як перекладач на українську мову російської й зарубіжної класики — творів О. Пушкіна й В.

Жуковського, І. Нікітіна й М. Гоголя, Гомера, П. Бомарше, Ж.

-Б. Мольєра, Дж. Байрона, П. Беранже та ін. Діяч 6Патріоти18892Ельдорадо1886 7Слова й думки19173Мрія бюрократа 8Україні18884На печі 9Українська мова18855Патріота Іван1888 10