Сашка. Поема (1825, опубл. 1861), у скороченні

Список добутків у скороченні цього автора Сашка. Поема (1825, опубл. 1861) Поема написана від першої особи.

Студент Московського університету Сашка Полежаєв, приятель, їде в Питер до дядька. Помнете, як у Пушкіна на початку роману «Євгеній Онєгін» герой теж їде до дядька?

Схоже на те Він народився в маленькому селі біля Саранська Першим його домашнім учителем був лакей із двірні його батька. Дитина рано вивчилася лихословити по-російському й по-французькому, грати на балалайці.

Коли йому здійснилося десять років, батько відправив його вчитися в Москву. Спочатку пансіон, потім університет. Ох уже цей університет! Відстали ми від Європи: там утворення одержують гідні люди, а в нас повно дурнів і скотов. Дурна, дика батьківщина, коли ж ти опам’ятаєшся й скинеш своїх катів? Але де ж тепер герой?

От він, у трактирі веселиться із красунями. Шум, спів, крики, деренчать графини й чарки, горілка, вино й пиво ллються рікою.

От як проводять час московські студенти. Що ж, тільки на це вони й здатні? Так ні, Сашка вміє висловлюватися по-французькому й по-німецькому, а на російському навіть віршики складає. До математики не схильний, зате готовий битися на шпагах з лихим гусаром. Розпачливий безбожник, терпіти не може попів і не вірить в Ісус Христа. Розгульний п’яниця й невтомний бабій. Ідемо ми, бувало, всією нашою компанією до дівок в один веселий будинок у Марьиной гаю, задираємо перехожих, пристаємо до гарненьких дівиць, усе від нас шарахаються…

Ні, поїхали на Сретенку! Агов, візник! А от і знайоме кубло. Зламали запор у воріт, ідемо, лаючись матом.

«Мені Танька, а тобі Анюта!» — говорить Сашка.

Танцюємо, скакаємо по^-цапиному з дівками. І відразу блудимо Пам’ятаю, трапилася бійка в такому от кублі. Поліція втрутилася, їх було більше, ніж нас. До цього Сашка одну дівку з кимсь не поділив, приревнував її, міцно побив, а тепер от його схопили, руки зв’язують.

Кличе на допомогу, задихаючись: «Сюди! Тут усіх не переб’ю!» Виручив один з наших, самий здоровий: розкидав всіх поліцейських. Відсвяткуємо нашу перемогу — нап’ємося й проспіваємо лиху пісню. Летите, смутку й суму… туди-те й туди^-те! Танцюйте, дівки, і славте Сашку!

І я, закінчуючи перший розділ, скажу про нього: молодець! Довелося-Таки Сашке їхати в Питер до багатого дядька: зовсім без грошей залишився, потрібна підтримка Остання склянка горілки випив у застави, в’їжджаючи в північну столицю.

Ніч, Нева. Пам’ятник Петру I. Смутно без московських друзів і дівок! Не сумуй, Сашка, соромно так сумувати, усе налагодить Дядько спочатку гнівався, накричав на племінника, але потім зм’якшився, подобрів, дав грошей: його глибоко торкнуло «щиросерде» каяття Сашки. А той і радий: знову почав гуляти. П’є горілку й ходить до дівок.

Але не тільки це: і театр відвідує! Причому там він виглядає не брудним гулякою-студентом, як у Москві, а столичним франтом, що нудьгує й розчарованим на зразок вищезгаданого Євгенія Онєгіна. З дядьків у нього прекрасні відносини: Сашке вдалося прикинути гречною й релігійною людиною, якого цікавлять усякі високі матерії, мистецтво та інше. Бувало, повеселиться собі на втіху із красунями, а придя додому, скаже дядькові, що був в Ермітажі. От шахрай! Агов, Сашка! Мабуть, забув старих друзів?

Таким аристократом став… Не збираєшся назад у Москву? Повернешся, нікуди не дінешся… И що ж? Іду я якось по Кремлівському саду, дивлюся по сторонах, розглядаю юрбу, особливо дамочок, і — про, кого ж я бачу! Так адже це Сашка!

Ти чи, друг люб’язний? Ми обійнялися, заплакали від великої радості й, звичайно, відправилися в трактир. А там всі наші! Сашка при грошах, пригощає. Розповів, що дядько ще на рік відправив його в університет.

Прекрасно, знову колишнє життя. Забавно згадати, як один з наших напився, заблевал себе й поліз обійматися із Сашкой — забруднив його модний петербурзький костюм; те-те порадував мого друга! А він і сам у той день напився в устілку.

А от і знайома дівка, починаються ніжності… Запам’яталося, що нашу щасливу зустріч ми відзначали в трактирі до пізньої ночі, і Кремлівський сад був осяяний різнобарвними вогнями Друзі, от я розповів вам дещо про моєму Сашке.

Може бути, його обсиплють злісними лайками, а заодно й мене, що оспівало його неподобства. Але я нехтую недоброзичливців, і якщо що-небудь довідаюся про Сашке, неодмінно вас розповім