Сценарій «Все на землі — від матері»

Сценарій

До свята МАТЕРІ

В Комунальному закладі Сумської обласної ради

Роменській ЗОШ-інтернаті 1-ш ступенів для дітей-

Сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування

Імені О. А. Деревської

6.05.2011 р.

Актова зала прикрашена повітряними кульками, словами та плакатами про маму, квітами, дитячими малюнками.

1 БЛОК

Звучить лагідна мелодія:

1 вед. Все від матері: слово, казка, правда, пісня і хліб.

Перша ластівка в небі, і спів солов»я…

Все від матері: мужність, радість і перший політ.

І, як мати для нас — Батьківщина моя.

2 вед. Можна на світі чимало зробити:

Перетворити зиму на літо,

Можна моря й океани здолати,

Гору найвищу штурмом узяти,

Можна пройти крізь пустелі і хащі,

Тільки без мами не можна нізащо!

Бо найдорожче стоїть за словами:

В світі усе починається з мами!!!

1 вед. Як добре нам жити і знати,

І вірити, друзі, весь час,

Що кращого слова, як МАТИ,

Немає у світі для нас.

2 вед. Вона, мов зоря світанкова,

Як хліб і людська доброта,

Як мова твоя колискова,

Як доля і правда свята.

1 вед. Слово «мама» росте з нами тихо, як ростуть дерева, сходить сонце,

Розквітає квітка, як тихо світить вечірня зоря і гладить по голівці

Рідна рука.

2 вед. Мама… Мати…Матуся… Скільки спогадів і тепла таїть це магічне

Слово, бо ним звертаємося до найближчої, найдорожчої, наймилішої

Для нас людини.

1 вед. Мама… У всі часи всі народи величали її, як найбільшу святиню.

Вона — корінь життя, Берегиня роду людського.

Ми складаємо шану і дяку всім матерям. Бо, як вічне життя на землі,

Так вічна МАТИ — символ Добра, Миру, Щастя.

Звучить пісня » » у виконанні сімейного дуету

Володимира та Світлани МОМОТІВ.

2 вед. У маминих очах любов — як цвіт лілеї,

Та біль тривог — це бачимо не раз.

Коли нам гірко, ми ідем до неї,

Не забуваємо її в солодкий час.

1 вед. Праведну любов, яку берем в дорогу,

І доброту від матері дано.

Куди б не йшли, тамуючи тривогу,

Усюди світить мамине вікно.

2 вед. Мамо, тобі низесенько вклонюсь,

Мамо, на рідні руки нахилюсь…

Мамо, пробач мені щоденний гріх,

Мамо, ти найдорожча за усіх…

1 вед. Моя наймиліша з усіх людей ненька,

Тиха, мов голубка, щира і миленька.

Нема в цілім світі, всім я зізнаюся,

Кращої, ніжнішої, ніж моя матуся.

Виходять на сцену дітки молодших класів :

1. Якось я спитала у весни:

— Ти чому приходиш, поясни?

І весна мені сказала прямо:

— Поспішаю я на свято мами.

2. Поспішають квіти проростати,

Поспішають журавлі вертати,

Поспішає сонечко теплішать,

Поспішають дітки розумнішать.

3. Як добре нам жити і знати,

І вірити, друзі, весь час,

Що кращого слова, як мати,

Немає у світі для нас.

4. Вона, мов зоря світанкова,

Як хліб і людська доброта,

Як мова твоя колискова,

Як доля і правда свята.

5. Пам»ятаймо, любі діти,

Пам»ятаймо завжди з вами,

Що для нас в усьому світі

Найдорожчі — наші мами.

6. Нам, маленьким і дорослим,

Все дають вони з любов»ю.

Ніжне серце, світлий розум,

Силу нашому здоров»ю.

7. Як ставали ми на ноги,

Перший крок наш був до мами.

Радість маєм чи тривогу,

Серце мами завжди з нами.

8. Де сини її та дочки —

Завжди там вона думками.

Пишем в класі ми на дошці

Наше перше слово — МАМА.

9. Це з матусиних рук сходить сонце моє,

Щоб ясніше дорога у світ пролягла.

Мов з-під серця у неї джерелечко б»є,

Щоб напився я світла, снаги і тепла.

10. Ще в колисці немовля

Слово «мама» промовля.

Найдорожче в сіті слово

Так звучить у рідній мові:

Мати, матінко, матусю,

Мамо, мамочко, мамусю.

2 вед.

П БЛОК

На екрані — фотографія О. А. Деревської. Звучить музика:

1 вед. Цей травень теж такий пахучий,

Та знову я зітхати мушу…

Що у це свято незвичайне

Ми повним спогадами душу…

2 вед. 6 травня — день народження Жінки-Героїні, Матері з великої

Літери. День пам»яті про Олександру Деревську, про її добрі

Справи, благодійну діяльність. Це свято урочистості всіх її дітей.

1 вед. Її ім.»я, незабутній образ житимуть вічно у серцях міліонів.

Житимуть у пам»яті добрих людей, її дітей, онуків, правнуків.

Це ім.»я стало символом материнського подвигу і самопожертви.

2 вед. Мати-Героїня Олександра Аврамівна Деревська, ця Роменська

Мадонна, проявила велику людяність і чуйність, давши прихисток

І виховавши 48 дітей-сиріт різних національностей. Вона першою

В Україні у себе вдома створила сімейний дитячий будинок.

Читець: До тебе, Мамо, звідусіль привіти

Летять з вітрами кожної пори…

Гойдають верби над Сулою віти,

Зорять з небес твої рідненькі діти, —

Ти в тиші з ними знов поговори…

Про ваші біди, як були голодні,

Горох як їли, світлі спориші…

Весь світ тобі вклоняється сьогодні,

Бо образ твій не тане у безодні,

Ти, Олександро, в серці і в душі.

За подвиг твій ми дякуємо, нене,

Тобі — найкращі квіти на землі!

Вже на деревах листячко зелене,

Весна вже тче із сонця гобелени,

І образ твій — неначе уві млі…

Ось ти сидиш, а навкруг тебе — діти,

Як зорі: добрі, щирі і ясні.

Тобі б весніти, жити й молодіти,

Як навесні життям буяють віти, —

Але ж затихли всі твої пісні…

Бо ти пішла за обрії далекі,

Така величнаа, горда і свята,

І щовесни із вирію лелеки

Нам сиплять сум на клени і смереки

Й лоскоче душу пам»ять золота…

До тебе, Мамо, линем, наче грози,

Нехай Твоя погладить нас рука…

Нехай жара, чи сивіють морози,

Тобі всміхнемось крізь роки і сльози,

Бо ти єдина — МАМА ДЕРЕВСЬКА.

1 вед. Сьогодні у нас в гостях діти, онуки, правнуки Олександри Деревської

____________________________________________________________

____________________________________________________________

2 вед. Олександра Аврамівна прожила складне і напружене життя. Та не

Скорилася негараздам. Над усе вона прагнула мати свою повноцінну

Сім»ю, тоді й вирішила брати додому сиріт. Оточувала всіх

Материнським теплом, турботою і ласкою… Недосипала ночей,

Недоїдала, ледь зводила з чоловіком кінці з кінцями…

1 вед. Здавалося, все складалося гаразд, але чорним птахом вірвалася у

У людські долі жорстока війна. Вона принесла людям багато горя,

Зла і нещастя. Посіяла смерть на нашій рідній землі…

2 вед. Боролася за своє життя і життя дітей і Деревська. У її скромній оселі

Діток добавлялося і добавлялося. У сім»ї ставало тісно, наче в

Рукавичці: українці, росіяни, білоруси, цигани, вірмени, татари,

Казахи… Перегорнемо уявно життєві кадри…

1941 р.

1 … Одного разу Олександра почула від людей, що маленьке містечко Ставрополь переповнене евакуйованими сім»ями з дітьми. Маленькі бідолахи тісняться на примітивних ліжках, голодують, ходять по місту та просять у мешканців їсти…

…Не зімкнула очей у ту ніч Олександра: думала, зважувала. Серце краялось навпіл… Омеляна вдома не було, порадитися ні з ким.

Але він зрозуміє…

На ранок пішла до переповненого дітьми будинку, хвилювалася, щеміла душа.

— Ви на роботу? — запитав завідуючий.

— Ні, я за дітьми.

— І кого з них облюбували?

— Та я б усіх узяла, але немає можливості…

Раптом у натовпі дітей задзвенів високий голосок:

— Моя мама приїхала! Ось вона! Мамо, мамо!

Я тут, іду до тебе!

Мамочко моя, ти прийшла!

Це була міцненька дівчинка років 4-5, розштовхуючи діток, вона радісно підбігла до Шури, вчепилася ручками в плаття, заглядала прискіпливо та прохаючи, в очі:

— Ви так довго не їхали за мною! Я здала, здала.., ходімо, мамо!

— Це ваша донечка? — запитав завідуючий.

— Ні-ні. Уперше бачу.

І Шура почала знайомитися з дівчинкою. Її звали Ніною.

— Мамо, я тут не сама, з Санькою Рузаєвим. Саня, Саня! Іди до нас! Тут моя мама приїхала!

Із натовпу вибіг світлорусий хлопчина, застиг у погляді на Шуру…

— Саня! Пішли з моєю мамою додому! Мамо, давай візьмемо Саню з нами!

Серце в Шури не кам»яне, воно обливалося кров»ю, сльози мерехтіли на очах, але, разом з тим, радість переповнювала душу… Вона не зможе відмовити цим двом сиротам…Гріх! Такий камінь не зможе носити в собі, картатиме…

Ось і взяла — обох!

Коли приїхав додому Омелян, його зустрічало вже п»ящірко дітей…

1942 р.

2. У 1942 році в сім»ї з»явилося ще декілька діток із блокадного Ленінграду. В ньому голодуючі люди помирали сотнями, трупи не встигали хоронити. Та і нікому було це робити!

Хто ж якось виживав — були смертельно хворими. Особливо масово захворювали на цингу. Від неї у людини випадали зуби і волосся, гнило все тіло…

Серед ленінградців, котрі попали в сім»ю Деревських, були з цингою, ослабленими і знеможеними — Ліда і Вова — друзі по дитячому садочку в далекому багатостраждальному містечку. Діти були зовсім слабкі, не жильці на цьому світі, — Шура несла їх додому по черзі…

Омелян був приголомшений такою картиною:

— Навіщо ти це зробила — взяла таких хворих! Вони ж не виживуть! А ти ж будеш за них відповідати!

Подружжя не помітили, що всю цю розмову чула 5-річна Ліда, котра стояла на порозі у хаті… І назавжди вкарбувалися в пам»ять їй ті страшні, застережливі слова чоловіка… Все життя носила в серці ту образу на нього та неприязнь, зважувала всі його поступки, і ловила себе на думці, що ніякої поваги у неї до нього не може бути!…

«Мамі важко справлятися з буденними справами, а він нічого не допомагає, не приносить з колодязя води…», — думала Ліда. Чому ж тоді мама носила йому у спальню чисту білизну та смачну їжу?» Ліда бачила, що Омелян інколи навіть шльопав дітей по м»якому місцю та підвищував голос. Тоді мама ображалася на нього, у неї навіть пробуджувалася ненависть до нього.

Жила сім»я біля лісу, де було багато цілющих трав та дерев, і аромат їх полонив кожного, хто ступав на цю землю… Знахарка Єва навчила маму користуватися усім цим багатством, ось і лікувала вона дітей, зокрема, від цинги…

1943 р.

3. Влітку, 1943 року, у другій половині дня, до двору Деревських підійшло троє підлітків.

— Вам кого? — звернулася до них Валя, яка доглядала за меншенькими дітками у дворі.

— Тут живе тьотя Шура Деревська?, — запитав росленький хлопчина.

— Тут. Ну а тобі що?

— А ми — Булатови. Нам у дитячому будинку, у Ставрополі, сказали, що у вас живе наша сестричка Ніна…

Але Ніна, пізнавши братиків та сестричку, кинулась їх обнімати,

Цілувати, а потім щодуху закричала:

— Мамо, мамо! Ось мої — Миколка, Митяка і Марійка!!!

Пізніше виявилося, що підлітки втекли з дитячого будинку, перебрались через Волгу — у пошуках сім»ї Деревських…

Не можна сказати, що поява цілої групи дітей дуже обрадувала Олександру та Омеляна, але дітей прийняли, пригостили пареним горохом та гарбузовою кашею. Подружжя було розгублене: умови сім»ї — важкі… Як прохарчувати її та ще з трьома?.. Омелян спочатку запропонував повернути їх назад, в дитячий будинок, але Шура заперечила:

— Уяви собі, яке то горе їм буде, коли їх знову розлучать? До того ж вони тепер не повернуться в дитячий будинок, а будуть бродити, будуть голодати, а можуть і загинути…

А я поїду в райцентр клопотати про допомогу на них, дасть Бог, — чогось доб»юся. І Омелян вкотре погодився…

1 вед. Скільки було в сім»ї дітей, стільки і доль, стільки і врятованих

Дітей. По-різному попадали діти в сім»ю Деревських. Олександра

Брала і виходжувала тих, кого інші опасалися брати:

Найменшеньких, найслабших, часто безнадійних дітей…

2 вед. Одна із доньок скаже пізніше:

Наша МАМА роздала нам по частинці своє велике материнське

Серце… Мама всю себе віддала нам, дітям. Це стояло їй здоров»я

І життя… Ніжна, лагідна, погляд так і віддає ласкою і теплом.

Здається, всіх обігріла б, захистила б від горя і біди…

1 вед. Дитинство, де ти? З веснами пішло?

Лишило в серці сяйво ДОБРОТИ…

Сім»ї вогонь отой, що кожен віднайшов,

В душі назавжди збережемо: я і ти.

Звучить пісня у виконанні сімейного дуету В. та С. МОМОТ.

2 вед. Сьогодні наша школа, наша родина — святкова і урочиста.

Тут веселі діти і добрі педагоги, багато всього цікавого,

Аякже, — незвичайна велика родина, яка живе за принципами

Сім»ї Деревської, де прихисток знайшли діти з різних міст і

Сіл. Тут ми радіємо і сумуємо, навчаємося добра і милосердя,

Виховуємо в собі ніжність, людяність і вміння бути Людиною.

1 вед. А коли огортає печаль, як це буває пізньої холодної осені,

Посилаємо погляд до Бога, просимо в нього терпіння і чекаємо від

Нього взаєморозуміння і допомоги.

Вірш «Чекаємо добра» читає Харченко Оксана

2 вед. Мама, матуся! Скільки тепла і ласки таїть це магічне слово! Бо

Називає людину, чия любов не знає меж. Мама — це той дужий

Птах, що розкрив крила, дав дорогу в життя… Той птах, котрий

Захищає від палючого сонця і суворого вітру, від злого слова.

Це людина, перед якою ми у вічному неоплатному боргу…

Звучить музика

Діти дарують гостям квіти.