Щаслива сім я

Батьківські збори № 2. Щаслива сім’я. Яка вона? Збори — диспут 1. Обговорення дискусійних питань. 2. Обговорення педагогiчних ситуацій. Питання для обговорення 1. Чи був правий Л. М. Толстой, коли стверджував, що всi щасливi сiм’ї схожi, а нещасливi — нещаснi по-своєму?

За якими ознаками визначаєте, щаслива це сiм’я чи нi? 2. Який стиль сiмейних вiдносин вважаєте iдеальним? 3. Що, на ваш погляд, найголовнiше у сiмейному життi?

4. Яке мiсце у щастi займають дiти? 5. Чи можна по зовнiшньому вигляду дитини встановити, з якої вона сiм’ї? 6. Труднощi, якi переборює сiм’я протягом свого iснування, згуртовують чи роз’єднують сiм’ю? Свою точку зору аргументуйте прикладами з власного життя.

Обговорення педагогiчних сатiацій Ось двi розповiдi жiнок про своїх чоловiкiв: «Зовні наша сім’я благополучна. Чоловік не п’є, не курить, зарплату всю — додому. Діти вчаться добре.

Але немає в сім’ї духовного ладу, спільних iнтересів, немає нічого, що об’єднувало б нас. Чоловiк нічого не любишь, нiчого не хоче, крім телевiзора. З дiтьми розмовляти ее вміє, та й не бажає, читання лiтератури на теми виховання вважає марним гаянням часу, каже: «Я все знаю». Тодi як він у напівдрiмотi проводить вечiр біля телевiзора, я перевіряю, чи вивчив англiйськi слова син-шестикласник, стежу за тим, як дочка-першокласниця виводить кривi лiтери, а сама думаю, що приготувати на завтра на обід, де у кого вiдiрвався гудзик, що треба випрати. І так майже щодня. Кажу «майже «, тому що бувасє: чоловік і на кухню до мене зайде, і до щоденника загляне, але це дуже рiдко.

Частіше вiн замикається в собi, щоб його ніхто ні про що не спитав… Мабуть, я не вiдправила б вам листа, коли б не діти. Син у нас росте неорганізований, також нiчого не любить i не вміє. Йому скоро тринадцять. Раніше любив читати, тепер i книжки закинув.

Як і батько, надає перевагу телевізорові. Та якщо не під силу більше переносити висиджування біля комп’ютера або валежування перед телевізором, вибухаю і — черговий скандал. Лаюсь, правда, я, а чоловік скаже кілька слів, сповнених презирства, і відвернеться до стіни. Усі роки я билася над проблемами виховання дітей сама.

З недосвідченості робила багато помилок. А чоловік і пальцем не покивав, щоб допомогти, підтримати, разом щось обміркувати. Він вважає, що всі риси характеру закладені в генах і нічого не виправиш. Ось такий теоретик, що влаштувався перед телевізором. Не знаю коли, але син одного разу відчув цю відчуженість батька, а мою немічність, наш розлад.

Син постійно грубий з сестричкою, вона ж у відповідь не мовчить, огризається. Наодинці намагаюсь присоромити Вітю, весь час стараюся помирити дітей. Але син мене не слухає, починає не слухати і дочка. Мені дуже важко. Інколи починаю умовляти себе: змирися, скільки жінок самі везуть сімейний віз при чоловікові.

А як можна змиритися з байдужістю?» 1. Чи можна вважати благополучною сiм’ю, в якiй вихованням дiтей займається лише один з батькiв? 2. Як позначається на формуваннi особистостi дитини участь у вихованнi тiльки одного з батькiв? 3. Подiлiться досвiдом вашого спiлкування з дiтьми у сім’ї. «Перші роки нашого життя були нелегкими: двоє малих дітей — Світлана і Олексій, а допомогти нікому.

Мати Віктора, яка жила з нами, сама потребувала догляду. Я тоді не працювала. «Витягував» сім’ю Віктор. Приходив з роботи втомлений, але‚ ніколи не бачили ми його сердитим або незадоволеним. І звiдки бралася в нього сила займатися дiтьми?

Вони навперебiй розповідали йому про свої справи, про все радилися з ним. Свiтлана і Олексій не тільки знали, що тато хороший виробничник, йому шана, вони власними очима бачили його працелюбність: чоловік завжди допомагав мені по дому. Усе робили ми разом. Усе було йому по плечу. Ніби він ніколи не втомлювався. І все добре, що в нього є, вiн передавав своїм дітям.

Вони бачили, який він справедливий, турботливий. Його мати прожила з нами двадцять вісім рокiв. Недавно її не стало. І ось за всi цi роки ні я, ні діти не чули, щоб батько заговорив зі своєю матір’ю роздратовано. І не дивно, що діти також не грубили бабуні.

Дочка Свiтлана працює старшим iнженером, громадський дiяч, добра господиня. Її чоловiк — Сергiй — славний хлопець, допомагає їй в усьому. Любить свою сiм’ю, у них двоє дiтей. Ми жили всі разом, i зять, мабуть, брав приклад з чоловiка мого. Сергiй завжди говорить: «У нас батько — ідеал». У синовi Олексiєвi я також бачу якостi, якi передав йому батько.

Любить будь-яку працю з самого дитинства. Спокiйний, витриманий, робити вмiє по дому все, як тато. Непогано грає в шахи — батько навчив, коли йому було ще вiсiм рокiв. Захоплюється Олексiй i музикою, добре грає на баяні.

Ще він фотоаматор. Це все вiд батька. Дружина Олексiя, Лариса, також інженер. Живуть вони добре, виховують маленького сина.

Поїхали недавно в Калiнінську область, вирiшили в колгоспi випробувати себе, перевiрити, на що здатнi. Дуже за доволені. Мої діти гордяться своїм батьком, як і ранiше батька люблять i вважають першим порадником з будь-якого питання.

Побiлыше б таких батьків, з яких діти брали б приклад, особливо сини». 1. Проаналiзуйте описанi в цьому листi факти. У чому секрет поваги дружини i дiтей до батька?

2. Що таке батькiвський авторитет? Якi шляхi його утвердження? 3. Критично оцiнiть, чи користуєтеся ви у дiтей авторитетом?

Як ви утверджуєте свiй авторитет?