Шляхи подолання кризи дитячого читання

«…Дитяче читання, Виховання книгою найтонший і найсильніший — поряд зі словом вчителя — засіб впливу на душу дитини й підлітка. Що нас особливо турбує, так це те, щоб книжка залишилась і завжди була провідною силою виховання, щоб найголовнішою духовною потребою людини було читання» Так говорив великий педагог: В. О. Сухомлинський Підтримка читання — це стратегічно важливий елемент культури, інструмент підвищення інтелектуального потенціалу нації, творчого розвитку особистостей та соціальної активності українського суспільства. Сучасний навчально — виховний процес спрямований на виховання учня — суб’єкта культури і власної життєтворчості. Школа, учитель, класний керівник мають забезпечити розвиток і саморозвиток особистості, навчити вихованців мистецтву творити себе і своє життя. У цьому процесі велику роль відіграє книга.

Тому пропаганда читання, виховання інформаційно — бібліографічної та читацької культури, формування вміння користуватися бібліотекою, її послугами, книгою — пріоритетні напрямки спільної діяльності педагогів, бібліотеки, батьків. Роль книги й читання у формуванні інтелекту та духовності дитини неможливо переоцінити. З перших років життя маленька людина через книгу з картинками опановує світ, поняття добра і зла, суспільну свідомість. Надзвичайно важливим є її спілкування з книгою в дошкільному та шкільному віці.

Але з тривогою науковці наголошують, що сучасна дитина з більшим задоволенням присвячує свій вільний час, комп’ютерним розвагам, що негативно впливає на її соціалізацію та культурний рівень. Упав інтерес до книжки, телеканали заполонили розважальні програми, розраховані на глядача з невибагливим, примітивним смаком, засмічується мова. Як відомо, криза дитячого читання проявила себе більш за все у втраті інтересу до цього виду занять. Для значної частини нинішніх дітей читання — всього лише ординарна навчальна діяльність, що не викликає радості.

Одна з причин цього плачевного процесу — неналежний рівень гуманітарної освіти в наших школах. Він ще не відповідає вимогам входження України до Європейського освітньо — культурного простору, стандартам національного виховання. Потрібно внести зміни до гуманітарної освіти шкільної молоді. Проблема полягає у тому, що ми досі чітко не визначились, якій меті підпорядкована ця освіта. Кого готує школа — історика літератури чи читача.

Бо зміст навчального матеріалу з літератури охоплює всю її історію від Гомера до наших днів. Наші учні змушені вивчати кілька сотень художніх творів, та чи переросте кількість у якість? Чи набувають наші учні читацької компетентності? Формування мовної освіти, бо тільки ця освіта здатна зробити людину особистістю, самодостатньою у культурно — естетичному плані — Є основною метою читання у ранньому віці. Для мовного розвитку так звані «вікна» зачиняються приблизно в 10 років, для розвитку здібностей до читання в 13 -14років, і поки ці «вікна» відчинені здібності можна розвивати.

Крім того на розвиток зростання можуть впливати різноманітні життєві фактори. Серед таких факторів, які впливають на рівень читання дитини, можна виділити такі: 1 .ЕКОНОМІЧНІ ; 2. техніко — технологічні ; 3.соціокультурні . Першою та головною проблемою дитячого читання є високі темпи інформації та комп’ютеризації сучасного суспільства. Виникнення в дітей інформаційних перевантажень призводить до перевтоми та нервових зривів. Падіння показників підліткового читання і збільшеного часу, який вони проводять біля телевізора або комп’ютера. Означена тенденція тісно пов’язана з проблемою мультимедійної культури, яка полягає у відволіканні уваги дітей від здорового способу життя, зокрема читання, на згубну інформацію телевізійного простору та мережі Інтернет.

Засоби масової інформації прищеплюють дітям, безкультурність, аморальність зневажливе ставлення до ближнього ще змалку. Нецензурні вислови, які все частіше з’явилися у вжитку серед дітей, не лише не припиняються й заохочуються відомими зірками шоу — бізнесу, навидь у рекл