Соколов В. Д. Вічні сюжети Анекдоти про Ходжу Насреддине

Соколов В. Д. Вічні сюжети Анекдоти про Ходжу Насреддине хазяїн) є назвою етнічних арабів Середньої Азії. У башкирському фольклорі Ходжа Насреддин зветься Хужа Насреддин. «Хужа» переводиться як «хазяїн». Для узбеків він Насреддин Аффенди, тобто вчитель, наставник, причому-де його рідним містом є ніяка ні Конья а «шляхетна Бухара». А в жаркій Африці, у народу суахілі він відомий як Абуфази, правда синтезуючись із іншим популярним героєм анекдотів бражником і аматором молодої підлоги арабським поетом Абу Новасом. Втім, сучасні правдокопатели з філологічних сект (саме з тої ж компанії, що й проповідники глобального потепління) дізналися, що «Джерело: Література Освіти) і жартівника, так і простака й невдаху «Джерело: Література Освіти) 1571 роком, однак цей уже вінець гігантської усної традиції), але невід’ємним персонажем багатьох з анекдотів став могутній завойовник Сходу Тимур.

Це характерна риса коміксів —і основний комічний персонаж, як собаки й інших тварин у повітрі —і має потребу у своєму протагоністі. Швейк без поручика Дуба, трійця Чапаєв, Петька й Анка без Фурманова —і це вже не Швейк і не Чапаєв «Джерело: Література Освіти) виявляються єдиним способом у такому суспільстві щиросердечного й морального самозбереження людини. Тому Насреддина —і молла, тобто священик за професією й у своїх проповідях так спритно вивертає навиворіт офіційну ідеологічну доктрину.

При знайомстві із цими анекдотами, мимоволі самовикривається міф про мусульман, як якихось там немислимих фанатиках » —і Коли буде ховати мене, звертається Насреддин до родичів, поховаєте мене в старій могилі —і Вай, вай, чому? —і Хіба ви не знаєте, —і насупився Насреддин, —і що після смерті кожного померлого прилітає допитувати сам Джабраил, і цей суддя сувор і непідкупний тільки один, може визначити те, чого заслужила людина на землі? —і Знаємо, знаємо. —і Отож, якщо я буду лежати в старій могилі, те коли Джабраил прилетить по мою душу, я скажу, що він мене вже допитував». (Зрозуміло, виділеного курсивом в анекдоті немає: тому що мусульманинові це пояснювати не треба).

Немає нічого дивного, що Насреддина намагалися на Сході багато хто приписати у свої союзники. Особливо в цьому усердствовали миссионирующие себе ідеологічні напрямки: ваххабити, исмаилити, ліберали й комуністи. От і суфії не змогли відмовитися від спокуси примазатися в попутники до вічного подорожанина на старенькому ослику. Хтось Идрис Шах, досить популярний і прокламируемий на заході іранський письменник, возродитель суфізму «з людською особою» написав збірник оповідань про Ходжу, де той проповідує суфізм, а одночасно висміює представників інших релігійних напрямків. «Насреддин —і це стародавній характер перського фольклору, що розповідає історії в суфийских традиціях Руми й Хафиза, а також історії мудрості інших вір», —і писав він у передмові до своєї книги По мусульманських країнах ходили й ходять численні повчальні книжонки, звучать радіопередачі, де правовірний Ходжа виступає в ролі отакого пропагандиста «правильного» образа життя Але хитрий Насреддин як вискакував по життю з розставлених йому мереж, так продовжує це робити й по цих пор Технологію ускользания добре описує наш письменник Леонід Соловйов, чий «Ходжа Насреддин» —і можливо, один із кращих Насреддинов на світлі У його романі один з таких фальшивих Насреддинов намагається нейтралізувати ідеологічний вплив гострослова: » —і Розповідай усім, що Ходжа Насреддин виправився, відрікся від своїх оман, тепер він благочестивий мусульманин, вірний раб великого еміра. Нехай усі знають про цьому —і В мене є до тебе питання, про незрівнянний Ходжа Насреддин, —і запитав погонич.

—і Я благочестивий мусульманин і не хочу порушувати закону навіть через незнання, тим часом я не знаю, як потрібно надходити в тих випадках, коли купаєшся в річці й раптом почуєш заклик муедзина. У яку сторону найкраще звернути свій погляд? ‘Ходжа Насреддин’ поблажливо посміхнувся: —і Звичайно, убік Мекки… З темного кута донеслося: —і Убік одягу. Так буде найкраще, щоб не вертатися голим додому».

Тому що завжди найдеться гостряк, що одним словом поставить на місце саму надуту й навернену ідеологічну доктрину Так що з Насреддином жарти погані, як би не переконували фальшиві його толмачі: «Ходжа Насреддин — це [усього лише] веселун ісламського миру». Готовлячи замітку, я наткнувся в Інтернеті на такий анонс у розвідувачі: «Недавно я взяв так перечитав ‘Ходжу Насреддина’ Соловйова. І був уражений — це я читав в одинадцятирічному віці, зрозумів і запам’ятав на все життя! Намагаюся читати Гарри Потера в п’ятдесят вісім… морок і мерзенність».

Цікаво пішов по посиланню й виявив: «Послуги цьому авторові не надаються». Видать дуже вуж не политкорректно висловився. Насреддин насреддином, але гарри поттера не трожь!