СВІТ ПОЕЗІЇ ОЛЬГИ ЧОРНОЇ

Мета:

Ознайомити учнів із життям і творчістю Ольги Чорної, фор — Муванням її світогляду, творчими доробками, дослідити проблематику збірок, виховувати почуття милосердя, повагу до людей, любов до рідної мови, до поетичного слова. ТИП УРОКУ:
Засвоєння нових знань. ХІД

УРОКУ
Учитель. Сьогодні, дорогі п’ятикласники, ми познайомимось на уроці літератури рідного краю з талановитою поетесою, чарівною жінкою, чудовим знавцем художнього слова, пристрасною шанувальницею рідної мови Ольгою Борисівною Чорною. Вона проживає в Жашкові, але її поезія звучить не лише на Черкащині, а й за межами рідної України. Ось вдумайтесь у її поетичні рядки.

(Звучить ніжна мелодія.) Учениця Україно моя росяниста, Берегине стражденна моя, Ти мелодія чиста, іскриста І цілюща, джерельна вода. Торувала шляхи із неволі, У руїнах бувала не раз І терпіла гірку свою долю, Про яку нам повідав Тарас. Стільки вірності, сили, любові Зародила у кожній душі, Твої очі, озера, діброви Не забути ніколи мені. Наша мати, сувора і мила, Хай всміхається доля твоя. Розквітай, барвінкова, єдина Світла радосте, зоре моя! Учитель.

Так, вона ще змалечку полюбила рідну землю, де промайнули її дитинство і юність. Народилася Ольга Борисівна в м. Жашкові в робітничій родині. Я знав поетесу ще з дитинства.

Адже жили ми по сусідству, бавились у різні ігри, мріяли про прекрасне щасливе життя, навчались в Жашківській середній школі № 1, а згодом в Київському державному університеті імені Тараса Шевченка. Учениця Мальви ясніють яскраві, Стукають тихо в вікно, Ранки зринають в уяві, Ті, що минули давно.

Там босоноге дитинство Ніжним війнуло крилом, Ось вже бреду я імлистим Шляхом за нашим селом. Мама стрічає ласкаво, В вічі загляне мені: «Де ж, дитино, блукала, Їстоньки хочеш чи ні?» Пестить маленьку голівку, Горне до теплих грудей, Бачу вже рідну домівку В озері синіх очей. Учитель. А ось спогад і про рідну школу. Сп’яніли троянди У світанні ранковім, Чорнобривцями пахне Біля нашої школи. Я прямую садами, Де похилені віти, Рожевіють плодами Найсолодшими в світі.

Я стаю на поріг Найсвітлішого класу, А яку із дорог Оберу я із часом? А після закінчення вузу водила доля Ольгу Чорну різними дорогами. Спочатку вчителювала на Київщині. А потім влаштувалась в редакції районної газети «Світло комунізму», яка нині іменується «Жашків-щиною».

Та ось доля закинула Ольгу Борисівну на Далекий Схід. Пережила шторми, тайфуни, землетруси.

Учень КУРИЛьСКИЙ ПЕЙЗАЖ Шиповника благоуханье, Цветов румяных лепестки. «Курильской розой» не случайно Островитяне нарекли.

Земля здесь глубоко вздыхает, Струит из недр горячий ключ И солнце в озере купает Свой ласковый и нежный луч. Всплеснулась рыба недалеко, Круги дрожат еще в воде, А вечерами одиноко Луна грустит в моем окне.

Уч и т е ль. Переїзд на Сахалін, у центр області, співробітництво з обласною газетою «Рыбак Сахалина» — як свіжий подих вітру у нелегкому житті. Відомо, що на Сахаліні побував Антон Павлович Чехов. Драматичний театр носить його ім’я. Ольга Чорна блукала вулицями міста і знала, що цим повітрям дихав письменник. Він ходив цими вулицями, і на серці ставало якось світліше.

Учень У ЛЕСИНІЙ КАЗЦІ Я вижу снова остров дальний, В кипящей пене звуки дня, Знакомый образ в мыслях тайных, Зачем преследуешь меня? Уснуло море, ласков ветер, Вся бухта светится теплом, И тот печальный, тихий вечер Казался давним, нежным сном. Там все прекрасне оживає, Там ліс могутній гомонить, Там Мавка гаряче кохає, Там «Той, що у скалі сидить». Застою царство омертвіле Затягує у небуття, І гаснуть спалахи надії, Назад немає вороття. Там лісовик, як добрий тато, Повчає дівчину сумну, Дарує їй барвисті шати, Вертає втрачену красу.

У драмі чари лісу, поля, Там неба сонячна блакить, І Лукаша гірка недоля, І щастя неповторна мить. Учитель. Перед вами, діти, три збірки поетеси — «Співали козаки пісень», «Поетична Жашківщина» і пісенник «Україна моя росяниста». До речі, ось уже четвертий рік з власної ініціативи Ольга Борисівна Чорна очолює Жашківське районне літературне об’єднання «Гірський Тікич». Спочатку в ньому нараховувалось дев’ять членів.

Люди, які увійшли до нього, різні за віком і професією, але їх об’єднує любов до рідного слова. У перший же рік існування літературного об’єднання народилася мрія — видати збірку поезії. І вона, ніби ластівка, випорхнула під назвою «Поетична Жашківщина». Зараз літературне об’єднання збільшилося до п’ятнадцяти членів.

Особливу увагу Ольга Борисівна приділяє творчій молоді. Це в основному учні міських шкіл.

Майже щомісяця проводяться заняття літературного об’єднання, де заслуховуються й обговорюються творчі доробки літераторів, кращі із них готуються на літературні сторінки в районну газету «Жашків-щина». Тепер я хочу вас познайомити зі збіркою «Поетична Жашківщина». Ось як про рідне місто пише Ольга Чорна. Учень МИРАЖ Жила тут Докія Гуменна, Письменниці шана ясна, На сопке ландыш затерялся, Неужто хрупкий здесь растешь?

И ты, любимый, улыбался: Кто знал, что больше не придешь? Уч и т е ль. Перебування в Абхазії, на Кавказі вилилось у ряд віршів.

КОЛХИДА Колхида древняя прекрасна, Влечет седая шапка гор. Дорога в прошлое опасна, Согрей меня в пути, костер! Лаваш румяный разделю, Чиста холодная вода, Кусочком сыра угощу — Вот горца лучшая еда. Идти ущельем далеко! Трудней становится в пути, И солнце где-то высоко, А тропкой каменной брести…

И вот мы снова на просторе! Целует теплый ветерок. Встречает ласковое море Янтарный солнечный песок.

Учитель. Повернення в Україну дало новий поштовх до творчості поетеси. Написана збірка поезій «Моя Україна», «У Печерській Лаврі», «Співали козаки пісень». І знову Ольга Борисівна поринула у світ поезії. В її творчості все переплетено: музика, кохання, любов до рідного краю.

Закохана в поезію Лесі Українки поетеса не могла не згадати її чудодійну «Лісову пісню». (Чути мелодію, ніжну, чаруючу.) Учень ЖАШКІВЩИНА Цей дуб кремезний на Волині Із казки знаю я давно, А дядька Лева і понині Я слів пригадую тепло.

Земля — моя квітка священна, Для мене на світі одна. Бродвеї Парижа не зманять, Не жить у чужій стороні.

Роки відлік часу чеканять, В них Жашків — найкращий мені. Земля моя — скіфів родина, Тут Гонта із військом гуляв, І ти, гайдамацька годино, Де гнівом народ вирував. Сліди тут Хмельницького бачу В Дрижипільській битві страшній.

Із вдовами болісно плачу, Землі поклонюся святій… Учитель. Не лише Ольга Борисівна займається літературною діяльністю.

Вона — активний учасник художньої самодіяльності при районному будинку культури. На її вірші покладено музику. Нещодавно вийшла збірка пісень «Україно моя росяниста» в співавторстві з Володимиром Гребенюком. Ось послухайте одну із пісень на слова Ольги Чорної «Вишиванка». Учениця Вишивала сорочину нашій вільній Україні Пісня голосна. Вже намітила мережку, простелила в поле стежку Зоряна, ясна.

(2 рази) До глибокої криниці йшла напиться водиці, Чисте джерело. Голубіло барвінково українське щире слово, У віках жило. (2 рази) Величаєм Україну, нашу матінку єдину: Диво-цвіт краса, Одягнула вишиванку, соловей співав до ранку, Ой, яка краса! (2 рази) Учитель. Підсумовуючи висловлене про життя і творчість Ольги Чорної, хочеться додати: поетеса нагорожена багатьма почесними грамотами за активну літературну діяльність. Але найкращою нагородою вважає Ольга Борисівна шану читачів.

І вони захоплюються її чарівною поезією. Свідченням цього стала різдвяна зустріч із шанувальниками її поетичного хисту. Переповнений зал районної бібліотеки, бурхливі оплески, теплі й щирі слова подяки надовго запам’ятаються Ользі Борисівні.

Жашківчани шанують поетесу, бо для неї над усе — любов до рідної мови, пристрасна жага до поетичного слова. Учениця Мово наша голосна, Слово калинове, Пісня пращурів ясна, Поле колискове. Хвилі теплої ріки. Погляд синьоокий, Розквітай у всі віки!

Світло має спокій. Заколисуй в темну ніч І пробуджуй вранці, Розкажи мені про Січ, Звесели у танці. Радуй співом солов’я, Голосом дзвіниці, Мово рідная моя! Джерело криниці… Учитель.

Вдома ви ще раз, діти, прочитайте поезію Ольги Чорної, вникніть в її чудовий зміст. І хай вас вона надихає на добрі справи, поведе у світ прекрасного.

І, можливо, хтось із вас під упливом поетичного слова захоче і собі торкнутися ліричних струн, закохатися в поезію і назавжди увійти в її чарівний світ.