Сюжетна організація роману М. Булгакова «Майстер і Маргарита»

Роман М. Булгакова «Майстер і Маргарита» цо водночас філософський, фантастичний і сатиричний роман. У цьому творі письменнику вдалося об’єднати в єдине ціле міф і реальність, сатиричне описання побуту та романтичну лінію сюжету, іронію й сарказм. Звідси і незвичайна художня організація твору: він складається ніби з трьох світів. Перший — міфологічний, або біблійний .

У ньому відбуваються найважливіші й поворотні, з погляду християнства, події: явлення Христа, його прагнення до істини, його розп’яття. Другий — сатиричний, де описані події 20-30-х років XX століття, у його центрі — трагічна доля письменника, який силою уяви «відгадав», тобто пізнав, вічні істини.

Третій — фантастичний світ, він належить духу зла, володарю тіней Воланду та його почтові, тут відбуваються фантастичні події .

Воланду належить і чистилище, де перебувають Понтій Пілат,.який спокутує провину, і Майстер, який знаходить тут вічний дім. Усі три світи взаємно проникненні. Так, наприклад, про події, що відбуваються в давньому місті Єршалаїмі, розповідає Волаид ‘Берліозу й Бездомному на Патріарших, їх згадує Майстер у своєму романі.

«Майстер і Маргарита» — лірико-філософська поема в прозі про любов і моральний обов’язок, про нелюдськість зла, про істинну творчість, яка завжди є подоланням нелюдськості, пориванням до світла й добра. Сюжет має багато ліній. Основних три: філософська — Ієшуа й Понтій Пілат, любовна — Майстер і Маргарита, містична й сатирична — Воланд, увесь його почет і москвичі.

Ці лінії тісно пов’язані між собою образом Воланда.

Через євангельський сюжет реалізується лінія паралельності образів Ієшуа та Христа, Ієшуа та Понтія Пілата. Сатиричний план роману поданий у протиставленні Воланда світу московських обивателів. Романтичний пласт представлений лінією Майстра й Мар-гарити.

Сюжет розгортається через незвичайну хронологію роману: «сучасність», у якій живуть і діють москвичі 30-х років, і «минуле», де відбуваються події роману Майстра. У романі є герої, що однаково належать обом світам. Вірогідно, для них існує ще й третій вимір.

Читаючи твір, ми бачимо, що події відбувалися в одному й тому ж місяці й за декілька днів до Великодня, але з перервою в 1900 років, що доводить глибокий зв’язок між московськими та єршалаїмськими розділами. Кожен розділ роману Майстра розпочинається тими ж словами, якими завершився попередній розділ з життя москвичів 30-х років. Відчувається таємничий зв’язок між подіями в сучасній Москві та Єршалаїмі за багато років до того.

Події роману, що розділені в часі майже двома тисячоліттями, гармоніюють між собою, їх пов’язує боротьба зі злом, пошук істини, творчість. Таким чином, художнє ціле булгаковського роману — це своєрідне перехрестя двох світів, які зустрічаються у своєрідному «третьому світі».

Образ Понтія Пілата драматичний: він як позивач, і потерпілий. Відступившись від Ієшуа, він гине як вільна особистість. Ієшуа являє собою загрозу для тоталітарного Риму своїми утопічним ідеями про «царство істини і справедливості». Тема відступництва в романі тісно Пов’язана з темою спокутування.

В образі Ієшуа Булгаков по-своєму розповідає легенду про Христа. Це звичайна, смертна людина, мудра, прониклива й простодушна. Разом із тим він — утілення чистої ідеї, найвищий прообраз людини й людства. Ієшуа беззахисний, фізично слабкий, однак сильний духовно, бо є передвісником нових людських ідеалів.

Прообраз сатани — Воланд — всюдисущий: йому підкорені простір і час, він міг бути присутнім під час допитів Ієшуа Понтієм Пілатом, снідати разом із філософом Кантом, знати багатьох видатних людей минулого, але ніхто крім Майстра й Маргарити, не розпізнає у Воланді сатану. Усевидющому Воланду відкритий світ без мішури, він споглядає на людину й людство, прагнучи виявити/в них недосконале. Він висміює, нищить все те, що втратило високий ідеал, занепало морально.

Він відновлює баланс між добром і злом і цим певною мірою служить добру.

Зіштовхнувши світ московського міщанства, ділків, заздрісників, злодіїв і хабарників з нечистою силою, письменник ніби визначає, чи є в сірих обивателях моральне підгрунтя, здатне протистояти спокусі. Що стосується письменників МАССОЛІТу, то їх усіх об’єднує не поклик митця, а жага до володіння членським квитком, коричневим, із золотою каймою, що пахне дорогою шкірою.

Майстер і Маргарита не схожі на московських обивателів. Поведінка героїв визначена не збігом обставин, а слідуванням своєму моральному вибору. Для Майстра — це ідея творчості. Історія з романом, що він пише, — це певною мірою й історія роману Булга-кова. Обов’язок письменника в тому, щоб повернути людині віру в високі ідеали, відновити істину.

У цьому й полягає сенс булга-ковської формули: рукописи не горять. Майстер відмовляється від свого роману, спалює його.

Маргарита в ім’я свого кохання й віри в талант Майстра долає страх і власну слабкість, перемагає обставини. На прикладі Маргарити Вулгаков довів, що кожна людина має зробити свій особистий вибір, не звертаючись за допомогою до вищих сил, не чекаючи ми-лостей від життя, людина повинна сама вирішувати свою долю.

Особливе значення в розумінні ідеї, концепції твору мають епіграф до роману й епілог. Наприклад, слова епіграфу «Я — тої сили частка, що робить лиш добро, бажаючи лиш злого» розкривають значення образу Воланда. Епілог роману не дає підстав для оптимізму: бісівське начало — у самій людині, і ЇЇ сутність мало змінюється з часом.

Вулгаков писав «Майстра і Маргариту» як історично й психологічно вірогідну книжку про свій час і людей, і тому роман став унікальним людським документом тієї знакової епохи.