Талант Маяковського

О, я хочу безумно жити: Все суще ввічнити, Безособове — олюднити, Що Не Збулося — втілити: О. Блок

Маяковський дотепер вражає нас різнобічністю своїх талантів. Поезія, проза, живопис, партійна діяльність — усе охоплено його генієм. Навіть через сімдесят із зайвим років від дня його смерті ми не перестаємо задавати собі питання: який він, талант Маяковського? Чи могла ця велика людина зробити більше, ніж він зробив?

Новаторство Маяковського виявилося колись у тім різноманітті стилів, жанрів, манер писання, які він використовував. Природно тому, що рання творчість поета розвивалася в канві російського футуризму: «Я відразу змазав карту будня, люпнувши фарбу зі склянки; я показав на блюді холодцю, косі вилиці океану». Образність, використання квітів як символів, розгорнення метафор і в той же час стислість викладу ідеї — от якості, почерпнуті Маяковським у футуристів.

Але у післяжовтневому періоді його поезія зовсім інша. Тут з’являється той самий чіткий, твердий, розміряний ритм, що нам так знайом:

…Грудьми вперед бравою! Прапорами небо обклеювати! Хто там крокує правою?

Лівою! Лівою! Лівою!

У цьому уривку кожне слово звучить як удар молотом, як смертний вирок. Тут майстерність Маяковського проявляється повною мірою. Любовна лірика поета залишається дотепер для нас загадкою. З одного боку, він оспівує любов як смолоскип, як зірку, як сонце.

Про любов він пише як про неприборкану силу, до якої «…ураган, вогонь, вода підступають у ремстві. Хто зуміє подолати? Можете? Спробуйте…». Любов як пожежа — от його розуміння.

Але з іншого боку, він вважає неприйнятним «розтринькувати» свій час на таку «марну» річ. Перед нами з’являються два чоловіки — людина-борг і людина-поет, які існують у вічному конфлікті. Маяковський відомий не тільки як поет, він пробує себе в прозі, драматургії. Його «Містерія-буф» іде в одному з театрів Петрограда.

Для поета немає нічого постійного — він намагається охопити весь спектр літературної творчості. «Серпастий-молоткастий» — слова, знайомі нам з дитинства. Неологізми, придумані ним, живуть і донині. По його власних словах, він «…очистив мову від поетичної лушпайки на темах, які не допускають багатослівності».

Проявляється ще одна грань дарування Маяковського — талант живописця. Цілі покоління людей знають його агітплакати і підписи під ними:

Їсти ананаси, рябчиків жуй, день твій останній приходить, буржуй.

Їдкість, злободенність, яскравість, точність — всі ці епітети підходять до нього. Агітаційне дарування поета стало проявлятися у його публічних виступах. Ніхто не міг так, як він, виступати на мітингах.

На зборах робочих у Нью-Йорку «.»тисячі очей, що іскряться, були спрямовані на естраду. Чекали із затаєним подихом «богатиря новітньої радянської поезії». Маяковський вів людей за собою, навіть «…наступаючи на горло власній пісні»». Крім усього цього Маяковський володів ще і приголомшливими організаторськими здатностями. Саме він був разом з Давидом Бурлюком «батьком-засновником» російського футуризму.

Він знаходив час влаштовувати творчі вечори, поїздки по країні, за рубіж, і писати, писати, писати… Маяковський — досить неординарна особистість, багатогранний талант. Він зумів у своїй творчості відбити цілу епоху — час самовідданих будівельників свого майбутнього, час скинення самодержавства, час перелому.

Можна по-різному ставитися до його поезії, але одне безперечно: Маяковський — теперішній талант, якого не можна заглушити, що живе вічно!

Послухайте! Адже, якщо зірки запалюють — значить — це кому-небудь потрібно? Виходить, — це необхідно,. щоб щовечора над дахами загорялася хоч одна зірка?!