Тема батьківщини й природи в лірику С. Єсеніна

Твір по літературі: Тема батьківщини й природи в лірику С. Єсеніна

Тема Батьківщини — одна з головних у творчості С. Єсеніна. Цього поета прийнято зв’язувати насамперед із селом, з рідний для нього Рязанщиной. Але із села Константинове поет виїхав зовсім молодим, жив потім і в Москві, і в Петербурзі, і за кордоном. На мій погляд, саме розлука з Батьківщиною додала його віршам ту теплоту спогадів про неї, що їх відрізняється

Уже в ранніх віршах С. Єсеніна звучать визнання в любові Кроссии.

Досить згадати одне з найбільш відомих його добутків — «Гой ти, Русь, моя рідна…». Це — ключовий вірш поета, з якого потім народяться багато інших його віршів, наповнені ніжністю й величезною любов’ю Кродине.

Разом з тим у ранніх віршах Єсеніна, які писалися на тлі світової війни, багато туги й суму. Поет сприймав війну як велике нещастя. Гинули люди, горіли міста й села, валили моральні підвалини:

И друг улюблений на мене

Нагострить ніж за халяву

Талант Єсеніна затверджувався як талант селянський і росіянин. Батьківщина в його віршах виступає як мірило всьому. Єсенін визнавав своїми вчителями Кольцова й Клюева. Пізніше до них додалися імена Блоку й Брюсова, у яких рязанський поет, по його ж власному визнанню, учився ліризму

С. Єсенін жив у переломну епоху, насичену драматичними й навіть трагічними подіями. На пам’яті його покоління — I світова війна, революція, знову війна — тепер уже цивільна. 1917 рік поет зустрів з надіями на відновлення, на щасливий поворот у селянській частці. У його творчості з’являється нове відчуття Росії:

Уж змила, стерла дьоготь

Русь. Ъ, Що Встала,

Почуття й настрої поета цього часу дуже складні й суперечливі — тут і надія, і тривога за долю рідного краю, і філософські роздуми на вічні теми. Одна з них — тема зіткнення природи й людського розуму, що вторгається в неї й руйнує її гармонію — звучить у вірші «Сорокоуст».

ЧиБачили ви,

Як біжить по степах,

У туманах озерних криючись

Залізною ніздрею хропучи,

На лабетах чавунних поїзд?

А за ним

По великій траві,

Як на святі розпачливих гонок,

Тонкі ноги закидаючи до голови,

Скакає красногривий лоша?

Тут лоша як би втілює в собі всю красу природи, її зворушливу беззахисність. Поїзд же знаходить риси лиховісного чудовиська. В есенинском «Сорокоусті» вічна тема протистояння природи й технічного прогресу зливається з міркуваннями про долі Росії

Єсенін глибоко розумів природу, проникав у таємні її таємниці. У його вірші входили практичні знання. Відомо, наприклад, що, готовлячи сад до зими, людина рясно поливає землю навколо дерев, щоб згодом охоронити крижаним панциром корінь від вимерзання. І от у вірші «Весна» ми читаємо про клен:

И вийде дівчина до тебе,

Водою обіллє з колодязя,

Щоб у суворому жовтні

Ти міг із заметілями боротися

З темою Батьківщини й природи в С. Єсеніна тісно зв’язане розуміння їм його поетичної місії, його позиції «останнього співака села», хоронителя її завітів, її пам’яті. Одним з важливих для розуміння цієї теми у творчості поета став вірш «Спить ковилу. Рівнина дорога…»:

Спить ковила. Рівнина дорога,

И свинцевої свіжості полинь

Ніяка родана інша

Не увіллє мені в груди мою теплінь

Знати, в усіх у нас така доля,

И, мабуть, усякого запитай —

Радуючись, лютуючи й мучась,

Добре живеться на Русі

Світло місяця, таємничий і довгий,

Плачуть верби, шепотять тополі

Але ніхто під окрик журавлиний

Не розлюбить отчі полючи

И тепер, коли от новим світлом

И моєї торкнулося життя долі,

Однаково залишився я поетом

Золотий бревенчатой хати

По ночах, пригорнувшись до узголів’я,

Бачу я, як сильного ворога,

Як чужа юність бризкає новиною

На мої галявини й луги

Але й все-таки, новиною тої що тісниться,

Я можу прочувственно проспівати:

Дайте мені на батьківщині улюбленої,

Всі люблячи, спокійно вмерти!

Безмежна любов Сергія Єсеніна до російської природи, до Батьківщини дала йому право сказати:

Але й тоді,

Коли у всій планеті

Пройде ворожнеча племен,

Зникне неправда й смуток, —

Я буду оспівувати

Всією істотою в поеті

Шосту частину землі

З назвою коротким «Русь»