Тепловий стан тіл і температура. Вимірювання температури

Тема уроку: Тепловий стан тіл і температура. Вимірювання температури.

Мета уроку: Сформувати в учнів знання про тепловий стан тіл, температуру тіла. Виробити вміння користуватися термометрами, розвивати діалектико-матеріалістичний світогляд, формування понять про теплові явища. Тип уроку: комбінований.

Хід уроку. 1. Організаційна частина уроку. 2. Вивчення нового матеріалу.

Хто скаже, сьогодні тепло чи холодно на вулиці? Різні відповіді, різні міркування. Для одних — це тепло, для інших — ні. Говорячи про це, ми спираємося лише на свої відчуття. І вже звичними для нас стали слова «холодно», «тепло», «гаряче». Якщо мені холодно, то це не значить, щодля всіх це відчуття таке ж саме.

За добу поверхня земної кулі дістає від Сонця більше тепла, ніж його могло б дати все пальне, спалене людством за 1000 років при теперішній різкій витраті. Проте ця гігантська енергія становить лише одну двомільярдну частку всієї кількості енергії, яку випро-мінює Сонце. Сонце шле своє тепло вже кілька мільярдів років. — А яким іншим способом можна отримати тепло, крім нагріван-ня на Сонці? — Отже, цих способів є багато. І тому людство узагальнило їх і зробило певні висновки. Давайте проведемо такий дослід: Підігріємо воду в пробірці. Знявши її, кожен скаже, яка вона — тепла, гаряча, холодна чи інші якісь міркування.

Отже, скільки вас є в класі, стільки ж буде і думок. Це свідчить про те, що за відчуттями тепловий стан можна оці-нювати досить обмежено. Давайте проведемо ще такий дослід з різними посудинами. — Який ми можемо зробити висновок? . — Що ми можемо сказати про нагріті тіла по відношенню до оточуючого середовища? — Більш нагріті тіла завжди віддають тепло менш нагрітим тілам. — Температури тіл, які перебувають у певному обмеженому просторі з часом вирівнюються і стають однаковими . — Який висновок можна зробити на основі узагальнення власного досвіду? — Отже, більш нагріті тіла віддають тепло, охолоджуючись, ін-шим тілам, а менш нагріті тіла, контактуючи з ними, нагрі-ваються.

За звичайного перебігу теплових явищ температура тіл, які перебувають в теплообміні, з часом вирівнюється і стає в усіх тіл одинаковою. Тобто, в процесі теплообміну з часом встановлюється теплова рівновага. Давайте розглянемо кусочок льоду. Що з ним буде відбуватися в різних випадках? 1) Коли лід знаходиться у воді і температура води і льоду одна-кова?

2) Температура льоду -100С, а води 00С? 3) Який можливий ще варіант? Для вимірювання температури тіл використовують спеціально призначені вимірювальні прилади, що називаються термометрами. В 1742 році шведський вчений А. Цельсій побудував темпера-турну шкалу і виготовив термометр.

В основу вимірювання температур покладено знаходження функ-ціональної залежності певної властивості тіл від температури і побудова за нею температурної шкали. В основу рідких термометрів покладено залежність об»єму рідин від температури. Щоб кількісно визначити температуру тіла, недостатньо лише зафіксувати зміну об»єму рідини в колбочці.

Необхідно також нада-ти їй числове значення, тобто, як кажуть у фізиці, проградуювати шкалу приладу. Для цього обирають опорні точки, які повинні легко відтворюватись. Реперними точками можуть бути температури плавлення льоду та кипіння води , які мають сталі значення за нормального атмосферного тиску. Одиницю температури за шкалою Цельсія, називають градусом Цельсія. Нині за міжнародною системою за основну одиницю температури визнано Кельвін , який за розміром рівний градусу Цельсія: 1К = 10С.

3. Закріплення матеріалу. 1) Як ви вважаєте, коли ми знімаємо покази термометра, то визна-чаємо температуру тіла чи температуру самого термометра? 2) Як відомо, при вимірюванні температури змінюється не лише об»єм термометричної рідини, а й скляної колбочки, в якій вона міститься.

Чи впливає це на покази термометра і як? 3) Розв»язати вправу 2 . 4. Підсумок уроку.

5. Домашнє завдання: §§1,2. Впр.2 .