Трунар, у скороченні

Список добутків у скороченні цього автора Руслан і Людмила. Поема (1817 — 1820) Кавказький бранець. Поема (1821 — 1822) Бахчисарайський фонтан. Поема (1821 — 1823) Цигани. Поема (1824, опубл. 1827) Полтава. Поема (1828) Мідний вершник. Петербурзька повість.

Поема (1833) Євгеній Онєгін. Роман у віршах (1823 — 1831) Борис Годунов. Трагедія (1824 — 1825, опубл. 1831) Скупий лицар (Сцени із Ченстоновой трагікомедії: The covetous knightтрагедия (1830) Моцарт і Сальери. Трагедія (1830) Кам’яний гість. Трагедія (1830) Бенкет під час чуми (З Вильсоновой трагедії: The city of the plagueтрагедия (1830) Повести покійного Івана Петровича Белкина (1830) Постріл Заметіль Трунар Станційний доглядач Панянка-Селянка Дубровский. Роман (1832, опубл. 1841) Пікова дама. Повість (1833) Капітанська дочка. Роман (1836) ТРУНАР Трунар Адриян Прохоров переїжджає з Басманной вулиці на Никитскую в давно вподобаний будиночок, однак не почуває радості, тому що новизна небагато лякає його. Але незабаром порядок у новому житлі встановлюється, над воротами прикріплюється вивіска, Адриян сідає у вікна й наказує подати самовар Розпиваючи чай, він поринув у сумну думу, тому що від природи був похмурої вдачі. Життєві турботи бентежили його. Головною же турботою було те, щоб спадкоємці багатої купчихи Трюхиной, що вмирала на Разгуляе, згадали б в останню мінуту про нього, а не зговорилися з найближчим підрядником. Поки Адриян віддавався цим міркуванням, до нього з візитом подарував сусід, німець-ремісник. Він назвався шевцем Готлибом Шульцем, оголосив, що живе через вулицю, і запросив Адрияна наступного дня до себе з нагоди свого срібного весілля. Прийнявши запрошення, Адриян запропонував Шульцеві чаю. Сусіди розговорилися й швидко подружилися Опівдні наступного дня Адриян із двома дочками направився в гості до шевця. У будинку зібралися друзі Готлиба Шульца, німці-ремісники із дружинами. Почалося застілля, хазяїн проголосив здоров’я своєї дружини Луїзи, а потім здоров’я своїх гостей. Усе пили дуже багато, веселощі зробилося шумнее, як раптом один з гостей, товстий булочник, запропонував випити за здоров’я тих, на кого вони працюють. І всі гості почали один одному кланятися, тому що всі були клієнтами один одного: кравець, швець, булочник… Булочник Юрко запропонував Адрияну випити за здоров’я його мерців. Піднявся загальний регіт, що скривдив трунаря Розійшлися пізно. Адриян повернувся додому п’яний і сердитий. Йому здалося, що інцидент був навмисним глузуванням німців над його ремеслом, що він почитав нічим не гірше інших, адже трунар не брат катові. Адриян навіть вирішив, що запросить на новосілля не нових своїх знакомцев, а тих, на кого працює. У відповідь на це його робітниця запропонувала йому перехреститися. Але Адрияну ця думка сподобалася Розбудили Адрияна ще затемна, тому що прискакав прикажчик купчихи Трюхиной з повідомленням, що вона в цю ніч померла Адриян відправився на Розгуляй, почалися турботи й переговори з родичами покійної. Закінчивши справи, вона вже ввечері пішки відправився додому. Підійшовши до будинку, він помітив, що хтось відчинив його хвіртку й увійшов у неї. Поки Адриян міркував, хто б це міг бути, підійшов ще одна людина. Особа його здалося Адрияну. знайомим. Увійшовши в будинок, трунар побачив, що кімната повна мерцями, освітленими місяцем, що сіяв через вікно. З жахом довідався в них трунар своїх колишніх клієнтів. Вони привітали його, а один з них навіть спробував обійняти Адрияна, але Прохоров відіпхнув його, той упав і розсипався. З погрозами обступили його інші гості, і Адриян упав і втратився почуттів Відкривши ранком ока, Адриян згадав учорашні події. Робітниця сказала, що заходили сусіди довідатися про здоров’я його, але вона не стала його будити. Адриян поцікавився, чи не приходили від покійниці Трюхиной, але робітниця зачудувалася словам про смерть купчихи й розповіла, що трунар, як повернувся від шевця п’яний і завалився спати, так і спав до цієї самої мінути. Отут тільки зрозумів трунар, що всі жахливі події, що так налякали його, відбулися в сні, і наказав ставити самовар і кликати дочок