Що таке істина? Чи залежить вона від наших уподобань, поглядів, реальності? Звичайно, існує істина в органічному поєднанні пізнавальних образів з драматичним світом, таким іноді прекрасним. М. Хвильовий вважається шукачем істини.
Хто міг оцінити в 20-30-х роках XX ст. прагнення письменника знайти відповіді на найболючіші питання буремної пори: чи повинен новітній «процес» бути окроплений кров’ю українців, чи в ім’я «щасливого майбутнього» треба розлучатись з власним «я»?
Оцінка пошуку істини була виставлена тільки в кінці XX ст. Мої сучасники знайшли шляхи об’єктивного погляду на естетичні погляди молодих письменників «від плуга та верстата»: активне заперечення хуторянства, ефективні шляхи розвитку мистецтва, необхідність виходу його на світову арену.
М. Хвильовий розпочав літературну дискусію 1925-1928 років, яка стала викриттям прихованої за лаштунками «червоної просвіти» небезпечної тіні літературного чиновника. Вперше була сформульована думка: «Європа чи просвіта?» У памфлетах письменника «Камо грядеши» і «Думки проти течії» пропонувалося проаналізувати мистецтво, вивести його на широкі світові обшири.
Проблема, поставлена літературною дискусією 1925-1928 років,- бути чи не бути українській літературі та культурі як повноцінному духовному явищу в контексті світового розвитку розкривала обрії творчої перспективи.
М. Хвильовий писав: «греби, весляре, на верхів’я…» Верхів’я національної самобутності. Це і було тією істиною, яку знайшов, але не зміг реалізувати в суспільних умовах тоталітарного режиму письменник ураїнського відродження.