Твір на матеріалі романів е. Берджесса

У сучасному світі в умовах глобалізації особливе значення має проблема самоідентифікації не тільки особистостей, а й цілих націй, здійснювана в процесі культурних комунікацій, у тому числі й взаємодії національних літератур. Осмислення свого національного «я» неможливо без виразного й позбавленого забобонів подання про те, який образ націй складається в культурі «іншого». У цьому зв’язку знову актуалізується проблема вивчення образа нашої країни, що сформировались у літературах культурно й політично значимих для Росії країн. Згадування про Росію в англійській літературі з’являються досить рано, ще в Середні століття. У тій або іншій формі звертання до теми Росії проявляється аж до XIX століття, однак не стає при цьому значимим предметом інтересу англійських письменників. Так, Н.

П. Михальская пише: «Російська тема не зайняла скільки-небудь помітного місця у творчості англійських романістів-класиків XIX в. » . Однак в XX столітті ситуація принципово змінюється, особливо після Другої світової війни, коли поділ миру на три системи ставить західний мир перед фактом перетворення СРСР в основного супротивника у світі й визначає потреба у формуванні «образа ворога». Цей процес займає велике місце насамперед у масовій культурі Заходу й значимо насамперед у відношенні Америки. В англійській літературі ситуація складається більш складно й цікаво, тому що процес створення нового образа Росії (СРСР) збігається із процесом осмислення власного положення, що змінилося, у світі.

Крім того, англійська культура, на відміну від американської, наприклад, схильна до іронічного осмислення стереотипів, нехай навіть і створених у рамках власної культури Осмислення процесу створення стерео-типізованих образів СССР і їхнє переосмислення в англійській культурі — це величезна робота, що лише має бути вітчизняному літературознавству. У цьому зв’язку нам представляється цікавим розглянути творчість автора, що, балансуючи на грані масової й елітарної культури, протягом всього свого життя звертався до теми Росії у своїй творчості Інтерес англійського письменника ентони Берджесса (1917 — 1993) до Росії спочатку виникає завдяки тому, що він вивчає в армії російська мова. Будучи лінгвістично обдарованим, Берджесс відразу високо оцінив потенціал російської мови. В 1961 році він відвідує СРСР як турист, і із цього моменту тема Росії входить у його творчість досить надовго.

Безпосередньо Росії (СРСР) присвячені романи «Журавлина для ведмедів» (більш точно «Мед для ведмедів», 1963), «Трепет наміру» (1964). Теми, пов’язані з нашою країною, з’являються й у романі «Заводний апельсин» (1961). Необхідно відзначити, що до цієї теми Берджесс вертається й надалі (наприклад, у романах «Кінець всесвітніх новин», 1978, «Залізо, старе залізо», 1987), однак ми зосередимо свою увагу на добутках 60-х років У романі «Журавлина для ведмедів» сприйняття письменником нашої країни представляється найбільш безпосереднім, тому що це перший роман, присвячений темі Росії, крім того, він практично цілком базується на автобіографічному матеріалі. Берджесс практично не називає країну її офіційною назвою СРСР, що істотно для загальної концепції роману. Образ Росії в романі з’являється досить складним цілим, що складається на основі декількох різнорідних подань Саме помітне місце в романі займає формування подань про сучасний авторові СРСР, пізнаваних і в наступних добутках цього автора («Трепет наміру», «Кінець всесвітніх новин» і ін. ). Цілком очевидним представляється твердження, що створення цього образа служить, насамперед, завданню національного самовизначення британця в умовах втрати більшої частини політичних позицій Великобританії після Другої світової війни.

Тому образ Британії, що має в романі риси культурного міфу, первинний. Основа будь-якого національного міфу створюється традиційно через опозицію «свій — чужий».

Ця опозиція виявляється базою, від якої відштовхується (але не йде остаточно) автор із самого початку роману Образ Росії формується в романі через систему соціально-ідеологічних, історичних і культурних міфів «Радянський» міф, створюваний самим СРСР і співчуваючими. Росія — країна трудящих, де всі щасливі. Носії цього стереотипу в романі: прокоммунистически настроєна молодь, студенти, що пливуть на кораблі.

Він створюється включенням у текст роману згадува_ нескінченно соціально й політично маркірованих слів: товариші, робітники, селяни, Хрущев, Гагарін, Павловская лікарня та ін. «Радянський» міф містить у собі й своїй протилежності. СРСР очами іноземця — це країна забитих і нещасних людей у поганому одязі, які мріють про волю й багатство: «закопчений хирлявий скверик, обшарпанние помпезні урни, наповнені недокурками, що відпочивають бідно одягнені люди, плакати дидактичного змісту; радянські робітники, що очікують автобусів і таксі. Те, що можна позначити досить умовно як «колоніальний» міф.

Росія — країна азіатів, що має потребу в тім, щоб неї цивілізували. Ця точка зору висловлюється, як уже згадувалося, безстатевою «стародавністю». Радянський Союз на цьому рівні — це безглузда й дика тоталітарна держава, найбільш передові жителі якого (тобто ті, хто мав доступ до європейської культури) прагнуть покинути цю країну. Цей міф багато в чому став основою культурно-ідеологічних стереотипів, розповсюджуваних у Європі й Америці, позначених через заголовок роману. До певної міри цей міф сходиться з наступним: «Їм подобається, коли їх лають.

Вони вважають, що представник цивілізованого західного народу просто зобов’язаний учинити їм рознос за їхню дурість Росія — щось більше, ніж те, що представляють нинішні попригунчики, що корчать із себе вождів» «Культурний» міф, функція якого — примирити протистояння вільний мир — СРСР. Росія — країна великої літератури й культури