Твір на тему: Проблематика Романа М. О. Булгакова «Майстер і Маргарита»

На частку творів Булгакова випала непроста доля. При житті автора були опубліковані лише перша частина його роману «Біла гвардія», книга фантастичної й сатиричної прози, цикл оповідань «Записки юного ворога» і численні газетні фейлетони. Тільки в шістдесяті роки до письменника прийшла широка популярність і, на жаль, посмертна слава.

Народився Михайло Опанасович у Києві на Воздвиженській вулиці в травні 1891 року. Батько його був викладачем Духовної академії, мати в молодості працювала вчителькою. Будинок на Андріївському спуску, атмосфера сімейного тепла, інтелігентності й освіченості назавжди залишилися у свідомості письменника.

Закінчивши Першу київську гімназію, Булгаков надходить на медичний факультет університету. Подібно іншим діячам російської культури, що вийшли з різночинного середовища й одержало прекрасне утворення, Михайло Булгаков мав чіткі подання про честь російського інтелігента, який жодного разу не змінив. Сміло можна сказати, що підсумковим твором Булгакова, що увібрали в себе всі ідеї й помисли письменника, що звучали в більше ранніх добутках, став роман «Майстер і Маргарита». Не дивно, що роман багатий складними філософськими й моральними проблемами, захоплює широке коло тем. Про «Майстра й Маргариту» написано багато критичних статей, роман досліджували літературознавці різних країн світу.

Роман містить багато шарів змісту, він надзвичайно глибокий і складний.

Спробуємо коротко охарактеризувати проблематику добутку і її зв’язку з основними героями роману. Найглибша філософська проблема — проблема взаємин влади й особистості, влади й художника — знаходить висвітлення в декількох сюжетних лініях. У романі присутній атмосфера страху, політичних гонінь 1930-х років, з якою зштовхнувся сам автор. Найбільша тема гноблення, переслідування неординарної, талановитої особистості державою присутнє в долі Майстра.

Недарма образ цей багато в чому автобіографічний. Однак тема влади, її глибинного впливу на психологію й душу людини проявляється й в історії Ієшуа й Пілата.

Своєрідність композиції роману полягає в тім, що в сюжетну тканину оповідання про долі московських мешканців, заснована на євангельському сюжеті повісті — повість про Ієшуа Га-Ноцрі й Понтія Пілата. Тут розкривається тонкий психологізм Булгакова. Пілат — носій влади.

Цим обумовлена подвійність героя, його духовна драма. Влада, якою наділений прокуратор, вступає в протиріччя з поривом його душі, не позбавленої почуття справедливості, добра й зла. Ієшуа, що беззавітно вірить у світлий початок у людині, не може усвідомити й прийняти дії влади, її сліпого деспотизму. Зштовхнувшись із глухою владою, бідний філософ гине.

Однак у душу Пілата Ієшуа заронив сумнів і каяття, що мучили прокуратора довгі століття. Так, ідея влади зв’язана в романі із проблемою милосердя й прощення.

Для розуміння цих питань важливий образ Маргарити й посмертна доля двох люблячих один одного героїв. Для Булгакова милосердя вище помсти, вище особистих інтересів. Маргарита громить квартиру критика Латунського, що погубив Майстра, але відкидає речення знищити свого ворога.

Після балу в Сатани героїня в першу чергу просить за страждаючу Фріду, забуваючи про власне жагуче бажання повернути Майстра, Булгаков указує своїм героям шлях рівного перетворення. Роман з його містицизмом та фантастикою кидає виклик раціоналізму, міщанству, вульгарності й підлості, а також гордині й щиросердечній глухоті. Так, Берліоза з його самовдоволеною впевненістю в завтрашньому дні письменник приводить до загибелі під колісьми трамвая. Іван Бездомний, навпроти, виявляється здатним перетворитися, відмовившись від минулих оман. Тут виникає ще один цікавий мотив — мотив духовного пробудження, що наступає із втратою того, що в відсталому суспільстві вважається розумом.

Саме в психіатричній лікарні вирішується Іван Бездомний не писати більше своїх жалюгідних віршів. Булгаков засуджує войовничий атеїзм, що не має щирої моральної основи. Важлива думка автора, затверджувана його романом, — думка про безсмертя мистецтва. «Рукописи не горять,., — говорить Воланд.

Але багато світлих ідей живуть серед людей завдяки учням, що продовжують справу вчителя. Такий Левій Матвій. Такий і Іванушка, якому Майстер доручає «написати продовження» свого роману. Таким чином, автор заявляє про наступність ідей, їхньому спадкуванні.

Незвичайне тлумачення Булгаковим функції «злих сил», диявола. Воланд і його свита, перебуваючи в Москві, повертали до життя порядність, чесність, карали зло й неправду. Саме Воланд приводить Майстра і його подругу в їх «вічний будинок», даруючи їм спокій.

Мотив спокою також знаменний у булгаковському романі.

Не можна забувати й про яскраву, чудову виразність і сатиричну гостроту в картинах московського життя. Існує поняття «булгаковської Москви», що з’явилося завдяки таланту письменника помічати деталі навколишнього світу й відтворювати їх на сторінках своїх добутків.

Проблематика роману «Майстер і Маргарита» складна й різноманітна, розуміння її вимагає серйозних досліджень. Однак можна сказати, що кожний читач по-своєму проникає в глибину булгаковського задуму, відкриваючи для себе нові грані таланта письменника. Читач із чуйною душею й розвиненим розумом не може не полюбити цей незвичайний, яскравий і притягальний добуток.

Саме тому талант Булгакова завоював стільки щирих шанувальників в усьому світі.