Твір на тему: “Російська природа в поезії”

Твір на тему: “Російська природа в поезії”

Про тему: Природа в поезії російських поетів завжди займала високе місце. Через тонку нитку поезії поети ділилися особливо почуттєвим сприйняттям любові до рідної природи

Російська природа в поезії

Якщо в зимовий вечір розіграється хуртовина, почне мести заметіль, так що її чутно через вікно, то відразу хочеться сказати:

“Бура мглою небо криє,
Вихри сніжні крутячи
Те, як звір, вона зав’є,
Те заплаче, як дитя…”

Якщо ранком у морозний день сонце світить так яскраво, що очам боляче й від сонця, і від сліпучого блиску снігу, те мало хто удержиться від того, щоб не викликнути: “Мороз і сонце, день чудесний!”

Якщо настрій піднімається тому, що задзвеніла весняна капель, то душа радіє й самі повторюються слова : “Весна, весна, пора любові…”

Якщо влітку зайдеш у ліс і на тебе нападуть мошки, то мимоволі виривається :

“Ох, літо червоне! любив би я тебе,
Коли б не спека, так пил, так комарі, так мухи.”

А восени буквально на кожну погоду, на щодня є свої рядки. Починається осінь:

“Уже небо восени дихало,
Уже рідше сонечко блищало,
Коротше ставав день…”

Побачиш жовто-червоний осінній ліс : “Роняє ліс багряний свій убір…”

Падають під ноги листи, що облітають, на початку жовтня :

“Жовтень вуж наступив – вуж гай отряхает
Останні аркуші з нагих своїх галузей…”

Вгзрустнется небагато від усвідомлення, що тепло йде надовго, або, навпаки, подивишся із замилуванням на яскраві фарби осени й не можеш не згадати:

“…Сумовита пора! Очей очарованье!
Приємна мені твоя прощальна врода –
Люблю я пишне природи увяданье,
У багрець і в золото одягнені ліси…”

Все це цитати з віршів Олександра Сергійовича Пушкіна, великого російського поета. Кожній порі року присвятив він чимало рядків, а також у нього є вірші, присвячені лісу, полю, небу, морю. вітру. У деяких віршах він одухотворяв російську природу і її явища, звертався до них як до живих істот: “Вітер, вітер, ти могутній…” По віршах Пушкіна ясно, що найбільше він... любив осінь, про неї про написав особливо багато прекрасних віршів

Традиції Пушкіна продовжили багато російських поетів. Деякі вірші ми запам’ятовуємо з дитинства й пам’ятаємо їхнє все життя, а особливо часто згадуємо в підходящих випадках. Наприклад, варто вдарити першому травневому грому й ми відразу викликуємо: “Люблю грозу на початку травня!” Так починаються знамениті вірші Федора Тютчева. А якщо побачимо першу зелену траву, то квапимося вимовити рядки невигадливого вірша Олексія Плещеєва:

“Травичка зеленіє,
Сонечко блищить
Ластівка з весною
У покрову до нас летить.”

А от як бачив весну Іван Бунін, письменник і поет, великий майстер слова. У кожному рядку відчувається любов до рідної природи, видно, що поет не просто описує її, а любується нею

“За рікою лугу зазеленіли,
Віє легкою свіжістю води
Веселей по гаях задзвеніли
Пісні птахів на різні лади.”

Як і Пушкін, більшість поетів любить осінь. Майже в кожного поета є віршовані рядки про осінню вроду природи або про смутний настрій, викликаному восени. Так написав Михайло Лермонтов:

“Листи в полі пожовкли,
І кружляються й летять
Лише в борі поникши ялини
Зелень похмуру зберігають.”

А вірші Тютчева про осінь вражають своєю чистотою, мелодійністю:

“Є в осені первісної
Коротка, але чудова пора –
Весь день коштує як би кришталевий,
І променисті вечори…”

Перелічити всіх видатних російських поетів, які писали з любов’ю про російську природу, неможливо. Але не можна не назвати, принаймні, ще одне ім’я. Це Сергій Єсенін. Породжений у селі й вирослий на природі, він неї знав, розумів, любив, спілкувався з нею зворушливо, як і Пушкін, часто пожвавлюючи у своїх віршах дерева, квіти. Природа в його поезії – живаючи, чуйна. Це на його вірші написаний відомий романс:

“Відговорив гай золота
Березовою, веселою мовою,
І журавлі, сумно пролітаючи,
Уже не жалують більше ні про кого.”

Вірші російських поетів про рідну природу – це багатство нашої національної культури, її гордість. Не дивно, що кожний з нас знає напам’ять хоча б кілька рядків