Твір на вільну тему: Міркування про дружбу й любов

Твір пО роману М. О. Булгакова «Майстер і Маргарита». Людина — складна натура. Вона ходить, говорить, харчується. І є ще багато, багато всього, що вона може робити.

Людина — доконаний утвір природи; вона дала йому те, що вважала потрібним. Вона дала їй право володіти собою. Але як часто людина переступає цю рису володіння.

Людина користується природними дарунками, забуваючи, що сам є подарунком світу, у якому живе, що навколишнє його так само, як і він сам, створено однією рукою — природою.

Людина робить різні вчинки, гарні і погані, переживає в собі різні щиросердечні стани. Він почуває, відчуває. Вона загордилася себе царем природи, забуваючи, що людина займає всього лише сходинку в сходах природних створінь.

А чому людина вирішила, що вона хазяїн світу? У нього є руки, щоб щось робити; ноги, щоб ходити, і, нарешті, голова, який він думає. І вважає, що цього досить. Але часто людина з «думаючою» головою забуває, що, крім усього цього, у нього повинна бути душу; а в деяких «людей» хоча б елементарне поняття про совість, честі, жалі. Людина повинна любити; світ тримається на любові, дружбі, Людині, нарешті.

Згадаєте булгаковську Маргариту: вона живе тільки для улюбленого, заради своєї любові вона згодна й здатна на самі необачні вчинки. До зустрічі з Майстром вона була готова покінчити із собою. Зустрівши його, вона знаходить сенс життя; розуміє, для кого жила й кого чекала все своє життя.

Вона йде від забезпеченого життя, від люблячого її чоловіка; вона кидає все заради людини, якого любить.

А скільки в нашому житті таких Маргарит? Вони існують, живуть. І будуть жити, поки на землі є любов, люди, поки існує світ. Людина породжена, щоб жити; життя дане, щоб любити, щоб бути Людиною.

Якщо запитати в людей: хто така щиросердечна людина? — багато хто скажуть, що це людина, у якого є душа; інші, що людина з такими якостями, як доброта, щирість, правдивість. Праві, звичайно, і ті й інші. Але лише деякі додадуть, що щиросердечна людина — це ще й любляча; любляча усе, що існує на нашій землі.

Кожна любляча людина — щиросердечна; вона готова любити всіх і всі, радуватися всьому. З народженням любові в людині прокидається душа А що таке душа? Точного визначення їй не даси. Але я думаю, що це все те гарне, що є в людині.

Любов, доброта, милосердя.

Любов або будить душу, або сама народжується в ній. І ніхто не знає, коли це відбувається. Вона «вискочила нізвідки», уважає Майстер. Маргарита, усього лише подивившись на Майстра, вирішила, що саме його чекала все своє життя. Усі знають і в той же час не знають, що таке любов.

Але кожний, хто її пережив, хто дотепер ще любить, скаже: «Любов — це добре, любов — це прекрасно!» І вони будуть праві, адже без любові не буде душі, без душі — Людини. І от людина виходить у світ, живе в ньому, стикається з ним. Скрізь на своєму шляху вона зустрічає людей; багатьом він подобається, багатьом не дуже. Багато хто стають знайомими; потім багато хто із цих знайомих стають друзями. Потім, може бути, хтось із знайомих і друзів стає улюбленим.

Усе в людині зв’язано: знайомство — дружба — любов.

Людина не знає, що з нею відбудеться в наступний момент. Не знає свого життя наперед, не знає, як надійде в тій або іншій ситуації.

Ми ходимо по вулицях, не зауважуючи один одного, а може бути, уже завтра або через кілька днів, місяців, років який-небудь перехожий стане знайомим, потім, може бути, іншому. Точно так само ми живемо, бачачи в людях одні недоліки, не зауважуємо того гарного, що в них є. Люди звикли матеріальні блага цінувати вище щиросердечних; душі зіпсовані матеріальним питанням. Майстер і Маргарита не зіпсовані цим питанням.

У цей важкий час вони змогли знайти, зустріти один одного, полюбити. Але щастя, просте, добре щастя, на цьому світлі, у цьому світі знайти не змогли.

Невже люди для того, щоб бути щасливими, повинні вмерти? Чому вони не можуть знайти щастя тут, на землі? Відповіді на ці питання потрібно шукати в нас самих. І потрібна відповідь не однієї людини, а багатьох, багатьох і багатьох. Так що ж таке дружба й любов?

Точної відповіді ніхто не знає. Але кожний це переживе; у кожного з людей колись, коли-небудь буде кохана людина, будуть друзі, знайомі. І завтра або через роки люди знайдуть відповідь. Так давайте насолоджуватися дружбою, поки вона є; любити, поки існує любов, і жити, поки живеться.

Розбудіть свої душі, відродіть любов у своїх серцях, станьте душевніше; станьте Людиною! І від цього жити легше буде не тільки іншим, але й вам!