Твір по картинах С. А. Виноградова «Весна йде» і «Весна»
Твір по картинах С. А. Виноградова «Весна йде» і «Весна»
Весна йде!
Перша картина «Весна йде».
На цій картині художник відобразив тільки самий початок весни. Провесна. Сніг ще лежить щільно, і щоб пройти до будинку, доводиться протоптати стежку. Небо таїть у собі тривогу, і хоча сірі, зимові хмари нависають над миром, їх уже рвуть подекуди сині шматочки весняного сяйва
Зверніть увагу на фарби. Дерева начебто нарочито пестрят весняними фарбами, як би обганяючи пробудження природи, незважаючи на ще вологі голі галузі, вони наділені соковитими яскравими фарбами, передвіщаючи наближення довгоочікуваного тепла. Земля на пагорках починає відтавати, і темніє масно й соковито. Старий будинок поки закритий, але й він почуває, що незабаром, дуже незабаром повернуться в нього люди, і він, пригрітий сонцем, намагається позбутися від останніх слідів снігу на веранді
Дерева тягнуться до сонця. Здається, що вони намагаються зігрітися, і тягнуть свої руки — галузі до сонця, і тільки в’юн ще не прокинувся, і висить сухими батогами на поруччях веранди. Не видно ні птахів, ні веселого пса, що зустрічає радісним гавкотом усіх, хто підходить до будинку. Не чутно дитячих голосів, які дзенькають тут все літо. Усе вожидании.
Ще буває по ночах морозец, і підталий сніг на веранді облямований крижаними мереживами, але тиша вже насторожена, що чекає. І свіжий вітер жене хмари ладь, розчищаючи дорогу Весні
Весна
Друга картина. «Весна».
Тут уже десь кінець квітня. Небо синє-синє, яке буває тільки навесні.
Удень сонце пригріває, і навколо будинку снігу зовсім не залишилося. Сніг ще лежить у поле й між деревами, але дні його полічені. Недарма цей місяць прозваний «снегогоном».
И навколо дерев сніг уже станув. Вони дихають і тягнуться до сонця. Під шкірою — корою потекли весняні соки, набрякли бруньки, і перші молоді листочки відкрили свої малюсінькі долоньки. Їх майже не видно, але світло зелений серпанок на гнучких гілках уже радує око
Крізь стару траву пробивається свіжа зелень. І так і здається, що старий будинок, залитий сонцем, посміхається Весні. Отзвенела краплі, станули кришталеві бурульки, і тільки дерев’яні мережива вінчають його дах
Дві картини, дві весни. На одній — тільки боязка надія, на інший народження тепла
Але в кожній — часточка душі Художника
Твір по картинах С. А. Виноградова «Весна йде» і «Весна»