Твір по роману Винниченка «Сонячна машина»
Твір Винниченка «Сонячна машина» як перший в українській літературі соціально-утопічний і фантастичний роман з елементами пригодницького і детективного жанру. Твір має присвяту: «Моїй сонячній Україні», і автор покладав на нього великі надії, сподівався, що це буде «візитова картка української літератури в Європі», яка займе достойне місце поруч з творами Г. Уеллса, К. Чапека, А. Франса.
На шляху до працінад романом виникало багато перешкод: матеріальні нестатки, ослаблення здоров’я, відсутність умов для творчості. Письменник сподівався, що згодом зможе доопрацювати, можливо, дописати ще один розділ, змінити фінал, використати матеріал про життя в Україні. Він пише у «Щоденнику»: «Коли б ще років три над нею попрацювати, могла б бути путньою річчю. І зараз маю сум за неї, жаль до неї, як до дитини, від якої батьки ждуть геніальності, а з неї виходить жалюгідний, непомітний та ще й кривджений іншими середняк.
Дефектів багато, сам бачу, а виправити вже не сила мені». Жоден з українських романів ні до появи «Сонячної машини», ні після не викликав такої реакції читачів, такої зливи дискусій і суперечок. Відгуки про твір були найрізноманітнішими: від дифірамбів до осуду,- та найголовнішим для автора було те, що його витвір не лишився поза увагою читача.
М. Зеров відзначив велику популярність роману, який був опублікований 1928 року: «Сонячна машина» Винниченка має певний, недвозначний успіх. Про неї пишуть, говорять, упоряджають диспути, а головне — її читають, як ні одну українську книжку, як не читали навіть загально рекомендованих Коцюбинського та Нечуя-Левицького в передіспитові дні. Авторові з його далекої далечини видно навіть, як у Донбасі перед книгозбірнями його книжки дожидаються «хвости» робітництва».
Цей роман, хоча йому не бракує вад і хиб, став новим, оригінальним, самобутнім явищем світової літератури.
Твір по роману Винниченка «Сонячна машина»