Твір про зиму
Твір про зиму
У гостях у зими
Ще тиждень назад ми ліпили на переменках сніжки, а от уже сніг не скачується в тугі холодні кульки, а розсипається в руках колючими сніжинками. Прийшла теперішня зима. Денне сонечко світить яскраво, але вже не зігріває, як у жовтні. Тільки яскравіше розпалюється на сонце сніжне багаття з білих блискаючих іскор
Але ми не нудьгуємо — прийшла настав час будувати гірки й сніжні фортеці! Залізна гірка, що коштує в нашім дворі, гарна, але як здорово скотитися із крижаної сніжної кручі, що зробили самі! Уже кілька днів нашому двірникові, Степанові Івановичу, зовсім немає роботи. Після школи й домашнього завдання ми з товаришами виходимо у двір і збираємо все, що встигло насипати з товстих ватяних хмар
А міцність побудуємо пізніше, до Нового року. Звичайно в цей час сніг перетворюється в щільні високі замети, з яких можна вирізати більші цегли для стін. У нас на краю міста таких заметів виростає багато, і майже в кожному дворі будують свої фортеці й тунелі. Як цікаво складати зі сніжних каменів усе, що захочеш!
Тільки іноді сніг розсипається прямо в руках, але це не лихо — скільки заметів навколо!
Сумно тільки одне: зимове сонце швидко сідає, і от уже настав час іти додому. Якщо скоріше лягти спати, то скоріше прийде завтрашній день, а після школи й домашнього завдання ми із друзями знову відправимося в гості до зими!
Твір про зиму