Твір про звичаї і взаємостосунки козаків у запорозькій родині
Овіяне немеркнучою славою, оспіване у сотнях пісень, з любов’ю відтворене у численних парсунах і картинах, українське козацтво, здавалось би, повинно було давно стати ще однією красивою легендою її величності історії. Але унікальність і справжність цього феномену була настільки незнищенною, що він тепер — і вже назавжди! — записаний у кожному із нас десь на молекулярному рівні.
У чому ж криється секрет цього безсмертя? Звичайно, у військовій доблесті та звитязі в ім’я свободи для рідного народу. Але не тільки… Будучи за своєю внутрішньою суттю республікою, Запорозька Січ чи не першою явила ще напівфеодальній Європі новий тип взаємостосунків, які грунтувалися на демократичних засадах, на законах взаємоповаги та людської гідності.
Дивовижно, що козак найбільше боявся не отамана чи неприятеля, а осуду своїх товаришів. Велику роль у цьому відігравало побратимство, яке існувало між козаками.
А хіба можна оминути увагою той факт, що у запорозькій родині існував звичай, за яким кожен козак поважав свого курінного товариша понад рідного брата?! Сумлінне ставлення до своїх службових обов’язків та приязне — до своїх товаришів і командирів зумовлювалося насамперед патріотичним почуттям кожного запорожця до рідної землі.
Прикладом невмирущості запорозької родини стало відродження в Україні козацтва, як духовного поняття в нашій культурі, як ідеї пробудження національної свідомості, гідності і державної незалежності. Василь Симоненко радив своїм сучасникам і нащадкам: «В океані рідного народу відкривай духовні острови…». В нашого народу ще збереглися ті невеликі острівці духовності. їх не спроможні знищити остаточно час і ті, хто запопадливо плюндрував їх, намагаючись зітерти з народною пам’яті.
Зокрема, для мене таким острівцем є запорозьке козацтво, яке протягом багатьох десятиліть витворило неоціненні духовні скарби. В них — мудрість і сила, завзяття та відвага, непокірність і волелюбність, у них те, що живило і живить дух народу. Саме ці риси запорозьких козаків, на мою думку, і потрібно плекати нашим сучасникам.
Твір про звичаї і взаємостосунки козаків у запорозькій родині