Велика Вітчизняна війна. Питання й відповіді

17 січня 1941 р. уряд СРСР знову звернулося до Німеччини через її посла в Москві. Нагадуючи про свої попередні заяви, воно знову попереджало германський уряд, що Радянський Союз уважає території в східній частині Балкан зоною своєї безпеки й не може залишитися байдужим до подій у цьому районі. Радянський уряд поширював сказане їм і на Фінляндію, куди гітлерівці також уводили свої війська. Коли ж царський уряд Болгарії шляхом обману пропустило в країну германські війська й сповістило про це Радянському Союзу, воно одержало належну відповідь. 3 березня 1941 року уряд СРСР заявило болгарському уряду, що воно не може розділити його думки про правильність занятой їм позиції в даному питанні, тому що «ця позиція, незалежно від бажання болгарського уряду, веде не до зміцнення миру, а до розширення сфери війни й до втягування в неї Болгарії. Радянський уряд викрив зрадницьку політику правлячої болгарської кліки й продемонстрував симпатії радянського народу до трудящих Болгарії, що попали під ярмо німецько-фашистських загарбників Німецьке ярмо поширилося й на Угорщину, вся історія визвольного руху якої пов’язана з боротьбою проти погрози германського й австрійського поневолення. Уряд СРСР, прагнучи впливати на національну самосвідомість угорців, вирішило врочисто передати їм прапори революції 1848-1949 гг., що зберігалися в радянських музеях. Цим актом воно нагадувало угорському народу про його багаторічну історію національно-визвольної боротьби проти німецьких поневолювачів Протягом більше двадцяти років після утворення Радянської держави королівський уряд Югославії відмовлялося від дипломатичних відносин з ним і проводило ворожу політику. Югославський же народ завжди харчував симпатії до Радянської держави. Трудящі Югославії розуміли, що єдиним оплотом проти фашизму є великий Радянський Союз. Югославському уряду довелося піти на встановлення нормальних відносин зі СРСР. У травні 1940 р. був підписаний радянсько-югославський договір про торгівлю й мореплавання, а 25 червня того ж року встановлені дипломатичні відносини Перед самим початком гітлерівської агресії проти югославського народу Радянський уряд виразив своє дружнє відношення до цього братнього слов’янського народу. 5 квітня 1941 року, за третя година до віроломного нападу Німеччини на Югославію, у Москві був підписаний радянсько-югославський договір про дружбу й ненапад, що став моральною опорою трудящих Югославії в роки найбільших випробувань, що випали на них частку Безпосередньо перед нападом Німеччини на СРСР одному з важливих завдань радянської зовнішньої політики було запобігання можливої участі в цьому Туреччині і Японії. У боротьбі за їхній нейтралітет Радянський Союз використовував протиріччя між Японією, Туреччиною й Німеччиною У березні 1941 р. германо-турецькі протиріччя ледь не привели до збройного конфлікту між цими двома державами. Германський посол у Мадриді Хассель записав у своєму щоденнику 2 березня 1941 р., що Риббентроп наполягав на прямому нападі на Туреччину. Знаючи про намір Німеччини, Радянський уряд зробив заяву, у якому говорилося, що, якщо Туреччина піддасться нападу, вона може розраховувати на повне розуміння й нейтралітет СРСР. У відповідь на цей турецький уряд заявило, що «у випадку, якби СРСР виявився в подібній ситуації, СРСР міг би розраховувати на повне розуміння й нейтралітет Туреччини». Цей обмін заявами мав серйозне політичне значення. По-перше, був покладений кінець брехливим інсинуаціям як у питанні про політика СРСР у відношенні Туреччини, так і в питанні про його взаємини з Німеччиною. По-друге, цим підтверджувався договір про нейтралітет, що, як відомо, Радянський уряд пропонувало зробити ще у вересні 1939 р., і підкреслювалася його цінність у міжнародній обстановці, що створилася складній. По-третє, Німеччини було зроблено серйозне попередження, що у випадку її нападу на Туреччину, остання може розраховувати не тільки на нейтралітет Радянського Союзу, але й на «повне розуміння» з його боку. Термін «повне розуміння», звичайно, виходить за рамки звичайного трактування нейтралітету Це попередження змусило гітлерівців відмовитися від задуманих ними авантюристичних кроків у відношенні Туреччини. Хоча турецький уряд систематично порушував своє зобов’язання про нейтралітет, все-таки, одержавши таке зобов’язання, радянська зовнішня політика домоглася великого успіху, що мав велике значення й для СРСР і для самого турецького народу З 1931 р. Радянський Союз прагнув укласти договір про ненапад
з Японією. Протягом майже десяти років японський уряд відмовлявся від такого договору, проводячи активну антирадянську політику. Ця політика поряд з існуванням військового сполучника між Японією й Німеччиною створювала для СРСР пряму погрозу війни на два фронти. В 1938-1939 гг. японські імперіалісти, сп’янені антирадянськими прагненнями, навіть брали на себе ініціативу в розв’язанні війни проти СРСР. Але значний урок, преподаний їм Червоною Армією в Хасану й на Халхин-Голі, трохи протверезив загарбників З огляду на силу Радянського Союзу, уряд Японії в обстановці загострення японо-германських імперіалістичних протиріч стало відмінюватися до укладання договору про ненапад зі СРСР. Навколо цього питання розгорнулася гостра політична боротьба. Укладанню договору перешкоджали найбільш авантюристичні елементи в японському уряді й військовому командуванні, тісно пов’язані з гітлерівською Німеччиною. Натискали на Японію й видних представників правлячих кіл США, стремившиеся до погіршення японо-радянських відносин. Так, наприклад, сенатор Вандерберг заявив, що «якщо тільки Японія й Радянський Союз укладуть договір про ненапад, те Сполучені Штати негайно введуть ембарго на експорт американських товарів у Японію. » Германський уряд також намагався удержати Японію від укладання договору з Радянським Союзом. 27 березня 1941 р. під час перебування японського міністра закордонних справ Мацуока в Берліні Риббентроп завіряв свого колегу, що війна проти СРСР закінчиться легкою й швидкою перемогою. » На Сході, —і говорив він, —і Німеччина тримає війська, які в будь-який час готові виступити проти Росії, і якщо Росія займе позицію, ворожу Німеччини, те фюрер розіб’є Росію. У Німеччині впевнені, що війна з Росією закінчиться остаточним розгромом російських армій і катастрофою державного ладу». У відповідь Мацуока заявила Риббентропу: «Японія завжди була лояльним союзником, що цілком віддасть себе спільній справі». Проте, уряд Японії обмежилося лише обіцянкою почати воєнні дії проти володінь США й Англії на Тихому океані По дорозі назад з Берліна в Токіо Мацуока затримався в Москві, давши від імені свого уряду згода на висновок радянсько-японського договору про нейтралітет. Японський уряд розглядав цей договір як засіб, що дає можливість вибрати найбільш зручний момент для нападу на СРСР. Воно вважало, що Радянський Союз, покладаючись на договір, відведе свої війська з Далекого Сходу, що забезпечить Японії успіх віроломного нападу Підступні задуми Японських правителів не були секретом для СРСР. Але Радянський уряд, на відміну від японського, щиро прагнуло до миру на Далекому Сході. Договір давав можливість уникнути одночасного нападу Німеччини і Японії. Подальший розвиток подій залежав від реальної обстановки, від відсічі Радянського Союзу гітлерівської Германії Японський^-японський-радянсько-японський договір про нейтралітет був підписаний 13 квітня 1941 р. Висновок цього договору з’явилося великою несподіванкою для Німеччини. Риббентроп дав вказівку германському послові в Токіо зажадати пояснень від японського уряду. Японський уряд відповіло Берліну, що воно залишиться вірним своїм зобов’язанням по союзних договорах з Німеччиною. Японський^-японський-радянсько-японський договір зустріли в правлячих колах США вкрай недоброзичливо. Надії цих кіл на те, що їм удасться здійснити свої плани у відношенні СРСР і Японії шляхом провокування війни між ними, валили Завдяки зусиллям Радянського Союзу починали поступово складатися для утворення майбутньої антифашистської коаліції у випадку нападу Німеччини на СРСР. У їхньому виникненні й розвитку величезну роль зіграла радянська зовнішня політика. Германський^-германський-німецький-германський-радянсько-германсьАИй договір допоміг Радянському уряду в самий важкий момент забезпечити на якийсь час безпека СРСР. Завдяки договору Радянський Союз виграв час для підготовки кобороне. Значення договору позначилося й у тім, що він утруднив об’єднання, що намечались, двох ворогуючих імперіалістичних коаліцій для спільного походу проти СРСР. У такий спосіб була ліквідована спроба реакційних кіл Західної Європи й США дипломатично ізолювати СРСР і здійснити проти нього «хрестовий похід» об’єднаного антирадянського фронту Щоб домогтися співчуття й підтримки правлячих кіл США й Англії, германські імперіалісти вирішили заздалегідь представити напад на СРСР як попереджувальну війну проти «більшовицької погрози». За наказом з Берліна германські агентури в західні фабри