Вічна боротьба добра у романі Михайла Булгакова «Майстер і Маргарита»
Прояви сил зла у романі дуже схожі. Воланд з’являється в «дорогом сером костюме, в заграничных, в цвет костюма, туфлях». Навіть обличчя у нього було дуже дивне: «Правый глаз чер-мый, левый зеленый.
Брови черные, но одна выше другой». У образі Понтія Пілата втілено внутрішню боротьбу людини. У ньому стикаються сила вочлі й влада обставин.
Але він не може переступити через останнє. Пілат хоче відпустити Ієшуа, але не може зробити цього, бо він — прокуратор Іудеї. Але автор не хоче закінчити роман перемогою зла над добром, бо переконаний, що так не повинно бути. І тоді Пілат наказує таємно вбити зрадника Ієшуа — Іуду.
Так він чинить правосуддя. І цим показує, що має в серці щось добре.
Ще один герой — Воланд. Це диявол. Його важко охарактеризу-ІІІІТИ.
Найкраще суть образу Воланда розкриває епіграф, який Булгаков узяв із » Фауста » Гете: «…Так кто ж ты наконец? — Я — часть той іилы, что вечно хочет зла и вечно совершает благо». Воланд ніколи не імущався з людей, які не зробили нічого поганого. Никанор Іванович Іюсой — «председатель жилищного товарищества дома № 302-бис» — був хабарником. Варенуха, Лиходєєв, урядовці та обивателі зазнали ударів від Воланда.
Коли він зробив Маргариту відьмою, вона на міт-іі полетіла над Москвою. Побачивши будинок «Драмліта», вона увійшла туди і на табличці прочитала прізвище Латунського. Цей критик колись не дозволив друкувати роман Майстра. Маргарита вирішила помотатися за це.
Вона влетіла до нього у квартиру й усе там розгромила. Почала бити вікна у будинку і зупинилася лише тоді, коли побачила у вікні хлопчика, який злякано прислухався до шуму. Маргарита заспокоїла дитину.
На бал до сатани приходили лише померлі люди, що колись скоїли якийсь злочин. Воланд не дозволив Абадонні зняти окуляри перед Маргаритою. Інакше вона загинула б. Воланд навіть винагородив її за те, шо вона була королевою на його балу. Він повернув їй Майстра, а Майстру повернув рукописи, які той колись спалив.
Він каже фразу, яка потім стане крилатою: «Рукописи не горяг!» Так Воланд робить для них добро.
Образ Ісуса Христа в романі ніби втілює Майстер. Він теж був несправедливо покараний. Але не смертною карою, а психіатричною лікарнею.
У кінці роману до Воланда приходить «сборшик податей» Левій Матвій. Той каже, що «він» прочитав роман Майстра і просить, щоб Воланд забрав до себе Майстра і нагородив його спокоєм. А разом з ним і Маргариту. Левій Матвій не каже, хто це «він», але я впевнена, що це — Христос. Отже, сили добра і зла пов’язані між собою.
Вони й досі сперечаються, і невідомо, хто з них нарешті одержить перемогу. Але мені дуже хотілося б, щоб це було добро.
Вічна боротьба добра у романі Михайла Булгакова «Майстер і Маргарита»