Вигдорова Фрида Абрамівна

Дата народження — 03 березня — 1915 Дата смерті — 07 серпня — 1965 Фрида Абрамівна Вигдорова (3 (16) березня 1915, Орша — 7 серпня 1965, Москва) — радянська письменниця й журналістка. Дружина письменника-сатирика Олександра Раскина. Біографія Закінчила літературний факультет педагогічного училища (1937), викладала російську літературу в школі, потім перемкнулася на журналістську роботу. Співробітничала з газетами «Правда», «Комсомольська правда», «Літературна газета». В 1940-е рр. публікувала, в основному, статті про проблеми школи й виховання дітей (частина статей у співавторстві з Норою Галь). Із середини 1950-х рр. більшою мірою працювала на основі листів у редакцію, займаючись допомогою людям, що потрапили у важкі обставини, — Вигдорова стояла в джерел цієї особливої журналістської спеціальності в позднесоветской газетної печатки, її продовжувачами були Євгеній Багатий, Ольга Чайковська й ін.

; статті цього роду склали дві книги Вигдоровой, «Дорога редакція» (1963) і видану посмертно «Ким ви йому доводитеся?» (1969Журналістські заняття людськими долями привели Вигдорову до суспільної активності в її природній для рубежу 60-х рр. формі: вона була депутатом районної ради народних депутатів Особою сторінкою в біографії Вигдоровой як суспільного діяча стала її участь у судовій справі Йосипа Бродського, до якого вона привернула увагу багатьох відомих діячів культури. У лютому 1964 р.

Вигдорова була присутня на суді над Бродським і зробила запис судових слухань, що одержала широке поширення в самвидаві: властиво, із цього запису, названої «Білою книгою», поряд з деякими ранніми творами Олександра Солженицина, і починається історія суспільно-політичного самвидаву в Росії. А. Гинзбург присвятив Вигдоровой свою «Білу книгу» про процес Синявского-Даниеля.

Запис також був багаторазово опублікований у різних країнах і викликав широкий рух західних інтелектуалів лівої орієнтації в захист Бродського; завдяки втручанню Жана-Поля Сартра Бродський був у вересні 1965 р. звільнений з посилання. До цього моменту Вигдоровой уже місяць як не було в живі; до останніх днів (вона вмирала від раку підшлункової залози) вона постійно цікавилася ходом справи Бродського й долею поета Фрида Вигдорова надавала різноманітну допомогу й підтримку й інших письменників: так, при її активній участі була здійснена публікація перших добутків И. Грекової й російського перекладу казки Сент-Екзюпері «Маленький принц». Власна літературна робота Вигдоровой почалася з ряду публіцистичних публікацій — зокрема, з виконаної нею літературного запису спогадів Л. К. Космодемьянской, матері Зої й Олександра Космодемьянских.

Далі пішли повісті й романи: повість про молоду вчительку «Мій клас» (1949), трилогія «Дорога в життя», «Черниговка» і «Це мій будинок» (1961), присвячені проблемам педагогіки й становлення особистості підлітка (романи написані від імені С. А. Калабалина — у Вигдоровой Карабанов, — вихованця А. С.

Макаренко, що також посвятили себе роботі в дитячих будинках і його дружини, в «Педагогічній поемі» Макаренко названої черниговкой), і дилогія «Улюблена вулиця» і «Сімейне щастя» (1965), у центрі яких — психологічний портрет молодої жінки, дружини, матюкай Пам’яті Фриди Вигдоровой присвячена пісня Олександра Галича «Ідуть друзі». Книги Эпиграф — Мій клас, 1949 Эпиграф — Дорога в життя, 1954 Эпиграф — Це мій будинок, 1957 Эпиграф — Черниговка, 1959 Эпиграф — Сімейне щастя, 1962 Эпиграф — Дорога редакція. Нариси, 1963 Эпиграф — Улюблена вулиця, 1964 Дорога в життя 1953 3Це мій будинок 19562Чернігова 1958 4