Використання інноваційних технологій на уроках хімії для формування творчих компетентностей учнів

Концепція модернізації вітчизняної освіти як необхідність визначає формування в учнів ключових компетентностей.

Що ж таке компетентність?

У перекладі з латинської competentia означає коло питань, у яких людина добре обізнана, має знання та досвід. Людина, компетентна в певній сфері діяльності, має відповідні знання та здібності, що дозволяють їй ефективно діяти в цій сфері, авторитетно судити про те, що в ній відбувається.

До ключових компетентностей учнів, формування яких покладається на школу, належать: пізнавальні компетентності, особистісні компетентності, самоосвітні компетентності, соціальні компетентності, здоров’я особистості, творчі компетентності.

Творчі компетентності можна визначити за концепцією креативності як універсальної творчої здібності Дж. Гілфорда. В своїх останніх роботах він визначає шість параметрів креативності:

O здатність до встановлення та постановки проблеми;

O здатність до генерування великої кількості ідей;

O гнучкість — здатність до продукування різноманітних ідей;

O оригінальність — здатність відповідати на подразники нестандартно;

O здатність удосконалювати об’єкт, додаючи деталі;

O здатність вирішувати проблеми, тобто до аналізу і синтезу.

Для того, щоб навчати дітей творчості у вирішенні різних пізнавальних завдань, і в перспективі — до уміння вибудувати успішне життя, вчителю теж треба змінювати свій підхід до навчання. Стереотипний підхід, коли основним завданням було дати комплекс грунтовних знань, які часто «мертвим капіталом» осідали в головах учнів, не спрацьовує в сьогоднішньому стрімкому, швидкозмінному, багатогранному світі. Навчити оволодівати знаннями, застосовувати їх у нестандартних ситуаціях, не за шаблоном, а творчо, оригінально вирішувати поставлені завдання, вміти виділяти головне, бачити і пропонувати різні шляхи вирішення проблеми — ось ці цілі ставлю я перед собою як вчитель. Йти до цієї цілі за шаблоном «розповів — пояснив — перевірив — оцінив», коли головне завдання — заповнити комірки пам’яті в головах учнів не можливо.

Постійно шукати і знаходити нове, використовувати успішний досвід — це доля вчителя. «Гарний лише той учитель, у якому ще не вмер учень» . .Ті, хто розділяє думку письменника, знаходяться в постійному пошуку, в постійному навчанні. А навчаючись, чомусь навчившись, прагнуть поділитися своїм досвідом з іншими. Така мета і моєї невеличкої роботи.

Вирішенню питання формування творчих компетентностей учнів сприяє застосування інноваційних технологій навчання, до яких належать такі найбільш поширені: особистісно орієнтоване навчання та виховання, рівнева диференціація навчання, проектне навчання, проблемне навчання, інтерактивні технології, технологія формування творчої особистості, технологія навчання як дослідження, технологія гуманізації педагогічної діяльності, розвиток критичного мислення, теорія ігрових технологій та ін..

Розглянемо деякі методи інтерактивного навчання. В літературі зараз відсутня єдність в термінології, тому інтерактив називають і технологією, і методом, і формою. Головна роль в інтерактиві відводиться розвиваючим методам — пошуковим, дослідницьким. З ролі споживача учень переходить у роль пошукача.

Головне, що вимагається від учителя, — дати можливість учню відчути свою необхідність та інтелектуальну спроможність, задіяти всіх у класі.

— Метод «мозкового штурму» Визначається як метод групового розв’язання творчої проблеми або метод комунікативної атаки. Метод мозкового штурму створений Алексом Осборном в 40-і роки 20-го століття. Основне завдання методу — генерувати щонайбільшу кількість ідей та обрати найбільш відповідну.

Цей метод спрямований на активізацію творчої думки учнів; виховання взаємоповаги, співчуття, впевненості, розкриття творчого потенціалу дитини та сприяння появі почуття психологічної захищеності. Діти повинні знати правила обговорення:

— Кажіть усе, що спаде вам на думку.

Не обговорюйте та не критикуйте висловлювання інших. Можна повторювати ідеї, запропоновані будь-ким іншим. Розширення запропонованої ідеї заохочується.

Наприклад, в 7 класі можна просто розповісти про суміші та способи їх розділення, а тоді на закріплення спитати, як розділити ті чи інші суміші. А можна піти іншим шляхом. Після пригадування матеріалу природознавства про речовини дати групам дітей завдання визначити, що спільне і відмінне між молоком, водою і чаєм.

Причому поставити завдання виявити кілька спільних і відмінних ознак та записати результати на листках. В ході обговорення відповідей виясняємо та поглиблюємо поняття сумішей і на прикладі молока відмічаємо, що деякі суміші можуть з часом розділятися. Друге завдання групам: запропонувати способи розділення суміші тирси, залізних ошурок, солі та піску.

Після заслуховування думок дітей демонструємо і називаємо способи розділення сумішей.

При вивченні теми «Прості та складні речовини» для розуміння спільних ознак металів можна дати завдання назвати відомі дітям метали та всі ознаки, які їх, на думку дітей, об’єднують. Звучать думки і про агрегатний стан, і про нерозчинність, і про пластичність, і про здатність плавитися, піддаватися руйнуванню і т. д.

Процес мислення неможливий без вміння аналізувати. Ось такі завдання вчать дітей проводити аналіз:

За якими ознаками об’єднано ці речовини:

А) вода, спирт, бензин,

Б) залізо, кварц, олія,

В) кисень, вода, вуглекислий газ,

Г) сіль, цукор, фурацилін.

Це завдання допоможе сформулювати висновок про фізичні властивості речовин.

«Знайди помилку»

Такі завдання можна дати як всім учням, так і групам учнів. В завданнях є помилки, які явні, є такі, що малопомітні, дивлячись, на чому сконцентрують свою увагу учні. Наприклад, в 7 класі після вивчення закону збереження маси речовин та хімічних рівнянь даю завдання, в якому помилками є невірно розставлені коефіцієнти.

На цьому учні одразу й зосереджують свою увагу. Але крім цього в завданні є помилкові формули, складені не у відповідності до валентності. Помічають ці помилки учні, що мають грунтовніші знання.

2Hg + 2O2 = 2HgO

2Al + 3Cl2 =2AlCl3

2AgNO3 = 2Ag + NO2 + O2

4Fe + O2 = 2Fe2O

2Fe + 3Cl2 = 2FeCl3

P +O2 = PO2

Аналогічне завдання отримують учні і у 8-му класі, але там добавляються помилки на хімічні властивості речовин, можливість реакцій. До останніх належать, наприклад, ось такі записи:

NaCl + Ca 2 = NaOH + CaCl2

Ba 2 + KCl = BaCl2 + KNO3

Ускладнюється завдання невірно виведеними формулами.

Дебати у форматі Карла Поппера

Формат дебатів Карла Поппера розроблений в Інституті Відкритого Суспільства в Нью-Йорці для програми дебатів в середній и східній Європі в 1994 году. Правила цих дебатів сформулював відомий американський соціолог Карл Поппер. Програма дебатів Карла Поппера виникла як програма, що розвиває вміння міркувати та критично мислити. Програма розробила свій стиль, близький до стиля політичних дебатів, де учасники вчаться обговорювати проблеми, аналізувати дані проблеми з різних точок зору, пропонуючи можливі шляхи рішення проблем. В дебатах Карла Поппера беруть участь 2 команди з трьох учнів .

Спікери обговорюють задану тему, при цьому одна команда стверджує тезіс , а інша його заперечує. Цю форму роботи використовую в 9 класі на заключному уроці з теми «Узагальнення знань з хімії». Тема обговорення — «Хімія — добро чи лихо.

Відповідачка чи потерпіла.». Спікери виступають по черзі, перший з першої команди стверджує думку, аргументуючи її, перший з другої команди заперечує обгрунтовано. Тривалість виступів від 6-ти до 3-х хвилин. Як правило, перший починає з того, що хімія нерозривно пов’язана з прогресом людства, веде до нього, наводячи факти використання хімічних досягнень в усіх галузях життя людства.

Опонент з другої команди заперечує ці тезиси, стверджуючи, що хімічні виробництва погіршують екологію, що веде до невиправних змін у природі. Так виступають всі по черзі. Команди можуть брати хвилини для підготовки виступів та заперечень.

У ході виступів кожен наступний виступаючий повинен відновити лінію своєї команди та знайти слабкі місця у виступах опонентів. За ходом обговорень слідкує журі.

Мета таких дебатів — залучити учнів до вирішення проблем та планування рішень, а не просто до дискусій, розвинути в учнів навички, необхідні для ефективного спілкування.