Вода — символ життя. Властивості води

Мета уроку:
збагатити уявлення про воду, її властивості (прозора, чиста, брудна, холодна, тепла), її роль у природі; вчити бачити природу в усіх її барвах, виховувати любов до неї. Обладнання:
вода в посудині, шматочок льоду, скло; казка М. Остапчук «Подорож краплинки», сюжетні малюнки. Хід уроку 1 Актуалізація знань учнів.
Відгадайте загадки: Що таке: живе і ллється, Часом і на камінь пнеться, Як немає — все всихає, Звір і птиця помирає. (Вода) Відома з віку рідина, Усяк її вживає, Буває хмаркою вона, сніжинкою буває, Бува, як скло, Крихка, тверда, Звичайна, підкажіть,… (Вода) 2 Повідомлення теми уроку. Вступна бесіда з елементами розповіді.
На сьогоднішньому уроці ми поговоримо про воду, дізнаємось про її властивості і значення. Вода — найбільш поширена і найдивовижніша речовина на Землі. — А чи замислювались ви над тим, як би було на Землі без води?

Де немає води, там немає життя. Вода входить до складу кожної живої істоти. Без води все гине: і рослини, і тварини. Більшу частину поверхні Землі займає вода.

— У чому вона міститься? (Океанах і морях, річках і озерах, під землею, у повітрі.) — Яка вода?

Чи має вона свою форму? — Що буде, якщо налити воду у склянку, банку, на підлогу? Вода рідка, у неї немає своєї форми, вона приймає форму того, що її утримує. Вода текуча і прозора, не має кольору. 3 Практична робота по вивченню властивостей води.
Дослід 1: Наберемо у склянку води, подивимось через склянку на воду.

Яка вона? (Прозора.

) А тепер попробуйте на смак. Яка вона? (Без смаку.) Зі звичайної води можна зробити різні напої.

Дослід 2: Добавимо солі у воду. Яка вона стала на смак? Куди зникла сіль? (Сіль не зникла, вона розчинилась у воді. У цьому легко переконатися, якщо скуштувати воду.) — А якщо добавити у склянку з водою цукру, оцту?

Якою вона стане на смак? Ось бачите: вода справжня чарівниця.

— Що буває з водою, коли приходить зима? Сніг і лід — це вода у твердому стані. А ще вона велика трудівниця.

Роздивіться ці картинки — що на них зображено? По воді плавають теплоходи, на воді будують електростанції, нею поливають врожай, взимку воду наливають у труби і опалюють будинки. Тепер ви розумієте — вода справжня трудівниця.

А послухавши казку «Подорож краплинки», ви дізнаєтесь, які історії трапляються з водою. 4 Читання казки «Подорож краплинки». Відповіді на запитання.
5 Узагальнення і систематизація набутих знань.

У давнину, коли довго не було дощу, вода не поливала нашу красуню Землю, люди виходили на подвір’я і закликали дощик.

Дощику, дощику, припусти, припусти, На бабині капусти, на дідові дині, Щоб поїли свині. — Які ви знаєте народні заклички? («Дощику, дощику, наваримо борщику», «Дощику, дощику, припусти, на Галине зіллячко, на наше подвір’ячко».) — Навіщо п’ють воду? (Її хочеться пити, тому що без води не можна жити. А жити не можна тому, що ми воду весь час втрачаємо і нам треба поповнювати її запас. Подихайте на скло. Скло запотіє, вкриється краплинками води.) — Звідки взялася вода? (Виділилась із тіла.) Або ось ви жаркого дня спітніли. Звідки взявся піт? (Знову ж таки з тіла.) А якщо ми воду втрачаємо, то тоді треба її час від часу відновлювати. За добу людина втрачає аж десять склянок води. Отже, стільки ж треба її випити або з’їсти. — А хіба воду їдять? У тому-то й справа, що їдять у м’ясі, овочах, у хлібі, у будь-якій їжі води дуже багато. 6 Підсумок уроку.
Отже, вода дуже важлива для життя. Якби не було води, тоді б не зеленіла трава, не росли дерева, квіти, ягоди, овочі, не було б птахів, тварин і навіть нас — людей. Тому ми повинні бережливо використовувати воду, не забруднювати джерела, водойми, криниці. Додатковий матеріал
М. Остапчук
Подорож краплинки
… Була зима. Блищав сніг.

Маленький хлопчик гуляв морозного ранку на вулиці і побачив на розі будинку бурульку. Вона була дуже гарна. А може, вона солодка, подумав хлопчик, і йому дуже захотілося її посмоктати. Він взяв палку і влучив у бурульку.

Бурулька впала, хлопчик зрадів, схопив бурульку і хотів посмоктати, але бурулька заговорила до нього. — Не бери мене в рот, не треба, я розкажу тобі багато цікавого. — Ти, мабуть, чарівна бурулька? — Так, я зачарована, я заморожена і дуже дякую, що ти врятував мене. І я прошу тебе: не губи мене, я надзвичайно люблю стрибати, як ти, скрізь бігати і ніколи не сидіти на місці. Я була веселою краплинкою води і плавала зі своїми сестричками по річках і морях.

Усі звали мене невгамовною, вітер не давав мені ні хвилинки спокою. Чого він хотів від мене — не знаю. Він здіймав страшні хвилі. Я, маленька краплинка, тікала від нього. Якось у тихий літній день вітер виплеснув мене на берег на гаряче каміння. Я обернулася парою і полинула в небо. Високо над землею я літала в білій хмарі, мені було весело.

Коли ж раптово знову налетів вітер, я швидко падала на землю дощем і напувала її. Я не боялася потрапити на землю, адже я там рухалася, жила і знову виринала на світ веселим джерелом. Потім з сестричками потрапила а довгі, темні труби. Там дуже багато води. — Нічого страшного, нічого страшного, — говорили старші сестрички, — це звичайний водопровід, і скоро ми виллємося на білий світ. Там я здружилася з багатьма сестричками, ми багато говорили між собою і розповідали про себе. Одні розповідали, як їх наливали, в паровози, підігрівали, і як вони, обернувшись на пару, рухали поїзди.

Інші розповідали, що вже не раз їх взимку закривали в труби, щоб опалювати будинки. І якби не вони, то люди померзли б. Але ось раптом відкрили кран, мене налили в чайник, у звичайний великий чайник, і поставили на електричну плиту. Що зі мною буде? Що зі мною буде? Так гаряче!

Так гаряче! — заплакала я разом із сестричками. Та я швиденько-швиденько підібралася до кінчика чайникового носа і легкою парою знялася вгору і вилетіла з іншими подругами крізь кватирку. — Ой, лишенько, та надворі знову був вітер, і який сердитий, холодний! Він тепер служив у білої Зими. Вона йому тільки слово мовила — підхопив мене і вже білою сніжинкою я упала на дах будинку. Я дивилася на своїх подружок-сніжинок, які кружляли в повітрі, заздрила їм, плакала і сльозинки мої замерзли.

Я зробилася знов холодною крижаною бурулькою. Бурулька замовкла і хлопчик почув, як вона тане в його руках. — Трішечки тепла і я знову оживаю, знов іду далі. Дякую за тепло твоїх рученят. Згадай мене, коли плаватимеш у річці, коли побачиш росу і золотий дощик. Ось така історія трапилася з краплинкою.

§ Що побачив хлопчик на розі будинку, гуляючи морозного ранку? § Про що розповіла бурулька хлопчику?

§ Які історії трапилися з бурулькою?