Хто винний у трагедії Федорчуков? (за повістю Ольги Кобилянськой «Земля»)
Повість Ольги Кобилянськой «Земля» (1902) стягує сильне враження на сучасного читача. Незважаючи на те, що для нас проблеми українського села кінця XIX ст. втрачають свою актуальність, психологізм повісті й зображених подій змушують задуматися над вічними питаннями життя й смерті, злочин і покарання, любові й ненависті. Марійка й Ивоника Федорчуки все своє життя присвятили землі. Додавши всіх можливих зусиль, вони стали заможними хазяями й виховали двох синів — Михайла й Саву. Зложилося так, що єдиною надією старих був працьовитий Михайло, адже Сава не любив нікого й нічого, крім злодійки Рахири, що мала значний вплив на хлопчика.
Сава заздрив Михайлу, до якого люди ставилися позитивно. Все це Було передумовами тої трагедії, що відбулася в сім’ї Фе-Дорчуков. Батьки поставили Саві умова: або Рахира, або земля. Рахира ж погоджувалася на одруження, тільки якщо Сава буде мати землю. Хлопчик розумів всю цінність і силу власного господарства, землі, що повинна була належати Михайлу, а не йому з Рахирой.
Зненавидівши брата, Сава вбиває його. Провідним мотивом повести можна вважати слова Ивоники Федорчука, сказані їм на похоронах: «Не для тебе, синкові, була вона, а ти для неї! Ти ходив по ній, плекав її, а як виріс і став придатний, вона відчинила впасти й забрала тебе…
» Дійсно, прочитавши повість, бачимо, що влада землі над селянином безмежна. Це складалося сторіччями: тільки робота на землі кормила людини, тільки завдяки цьому людина збагачувалася. Якщо поглибити проблематику повести, відійти від теми села, можна побачити трагедію влади над людиною не тільки землі, але й усього матеріального взагалі.
Ще одна причина трагедії Федорчуков — це слабохарактерність Сави. Неврівноважений хлопчик часто піддавався будь-якому негативному впливу, бачив перед собою тільки одна мета: одружитися з Рахирой за всяку ціну. Сава не був покараний офіційно (адже фактичних доказів його злочину не було знайдено), але найстрашнішою карою для нього стала відсутність будь-якої життєвої мети, байдужість до всього, у тому числі й до землі, глибока ненависть із боку батьків і голос власної совісті. Ще одна героїня добутку, Ганна, що любила Михайла, через кілька років після його смерті вийшла заміж і народила сина. Не забуваючи трагедії сім’ї Федорчуков, Ганна вирішила віддати сина на науку до землі. Повість Ольги Кобилянськой «Земля» — це глибоке, страшне, переконливе оповідання про трагедію, що може трапитися, коли матеріальне переважає над духовним, коли збагачення стає для людини важливіше життя близьких.
Хто винний у трагедії Федорчуков? (за повістю Ольги Кобилянськой «Земля»)