Художню-ідейно-художня своєрідність комедії Н. В. Гоголя «Ревізор»

Твір по літературі: Художню-ідейно-художня своєрідність комедії Н. В. Гоголя Ревізор

В одному зі своїх листів Н. В. Гоголь, коментуючи п’єсу «Ревізор», що була неоднозначно прийнята в російському суспільстві після її появи в пресі й на театральній сцені, писав: » В «Ревізорі» я зважився зібрати в одну купу все дурне й одним разом посміятися над всім». Цей задум знайшов блискуче втілення впьесе.

Письменник практично відмовляється від традицій класицизму й створює соціально-політичну комедію, що являє собою широку картину чиновницько-бюрократичного правління в Росії тридцятих років, де царює, за словами В. Г. Бєлінського, «корпорація різних службових злодіїв і грабіжників». Зав’язкою й сюжетним конфліктом у п’єсі є не сімейні й любовні обставини, не приватне життя людей, а подія суспільного значення

В образі дрібного петербурзького чиновника Хлестакова Гоголь втілив хлестаковщину — особливе породження російського станово-бюрократичного ладу. Адже ця людина не просто видає себе за той, ким він хоче бути, але ким не є й ніколи не буде. Від цього зображення він має матеріальну вигоду, а виходить, своєрідно перевищує свої права й повноваження

«Ревізор» відрізняється не тільки своєрідністю жанру, але й оригінальністю композиції. Наприклад, всупереч всім приписанням і нормам, дія в комедії починається з відволікаючих подій, із зав’язки. Гоголь, не втрачаючи часу, не відволікаючись на частковості, уводить у суть речей, у суть драматичного конфлікту, що полягає в невдалій спробі повітових чиновників сховати від столичного ревізора свої службові злочини. У знаменитій першій фразі комедії дані фабула і її імпульс — страх. «Я запросив вас, добродії, для того, щоб повідомити вас пренеприємна звістка: до нас їде ревізор». — повідомляє городничий тим, що зібралися в нього чиновникам

Своєю першою фразою Гоголь як би дуже туго закрутив пружину, що потім починає стрімко розкручуватися

Основа комедийности п’єси — алогізм, улюблений прийом Гоголя-Сатирика. У ній, як і в багатьох добутках письменника, багато чого алогічно й не піддається поясненню з погляду здорового глузду. Як би помінялися місцями городничий і Хлестаков.

Суть комедийности конфлікту полягає в тому, що городничий і чиновники борються із примарою, що вони створили у своїй уяві. І тут знову проявляється гоголівський алогізм. Дурний Хлестаков зумів обдурити й так спритно провести великодосвідченого й розумного городничего й ще багатьох чиновників. Він тому виявився хитрее, що був простодушнее, адже він не збирався обманювати й говорить у готелі так правдиво й щиро, що городничий навіть не сумнівається: перед ним досвідчений ревізор, що хоче обвести його навколо пальця. Будь Хлестаков свідомим брехуном, він виявився б зрозумілим, і розгадати його було б простіше. Звичайно ж не останню роль у цьому зіграв і загальний страх, цей імпульс, на якому тримається конфлікт у комедії. Саме страх не дає відкрити ока городничему й чиновникам, коли Хлестаков у самозахваті обрушує на них такий потік брехні, у який важко повірити навіть людині неосвіченому

Перша репліка, пройшовши певний шлях по окружності, замкнула її в кільце а заключній сцені п’єси. Тому «Ревізор» має «кільцеву композицію», що аж ніяк не характерно для добутків сценічних

Вражає своєрідність сатиричних прийомів, використовуваних Гоголем у комедії. Тут можна зустріти яскраві мовці прізвища: суддя Ляпкин-Тяпкин, приватний приставши Уховертов, поліцейських Свистунів і Держиморда. Цей сатиричний прийом запозичений Гоголем у классицистов.

Гоголь виступає тонким майстром мовної характеристики героїв. Мовлення кожного персонажа являє собою закінчену стилістичну систему, у якій, немов у фокусі, відбивається відповідний характер

Написана більше ста п’ятдесятьох років тому, комедія «Ревізор» не перестає захоплювати читачів і глядачів різкою сатирою й художньою своєрідністю