» Хуха-Моховинка» Василя Короля

Народився у с. Ладані Прилуцького повіту на Полтавщині. Учився в Полтавській духовній семінарії, згодом у Харківському ветеринарному інституті. Якийсь час працював ветеринарним лікарем. В1917 році був арештований царським урядом. Незабаром почав займатися журналістською діяльністю, був редактором журналу «Книгар» (Київ). В 1919 році емігрував у Чехо-Словаччину. Працював викладачем Української сільськогосподарської академії.

За кордоном почав займатися літературною діяльністю. Найвідоміші з літературних творів: роман «Чмелик», збірник казок «Нечиста сила», п’єса-казка «Жаба-русалка-жаба». Хуха-Моховинка була лісовий, боровинкою Хухою.

У старому борі зі спокон століття жив весь її рід. Вона була найбільш молодий серед Хух. Пухната, як мохи, тільце покрите довгої вовничкой, тільки мордочка, як садовий квіточка, і лапки, рожеві, були голенькі. Колір вовнички мінявся від того, біля чого вона з’являлася. Моховинку дуже любили в сім’ї, і не тільки за те, що найбільше молода, а й за те, що була добра, лагідна, слухняна й роботяща. Моховинка сама зробила собі хатинку між коріннями великої сосни: позатуляла всі дірки й щілини сосновими гілками й м’яким зеленим мохами.

Але недовго судилося Моховинці насолоджуватися домашнім теплом. Старий дід, що прийшов рубати сосну, знищив її хатинку. Усе було знівечено й розкидане. Стурбовані тим, що не за законом рубають ліс, Хухи привели лісника. І серед них — Моховинка. Не про себе вона піклувалася, хоча й постраждала, а за весь свій рід на землі! Багато хто з Хух кликав неї до себе, але Моховинка добре знала звичаї, за яких Хухи повинні мати окремі хатинки.

Не знайшовши хатинки в лісі (усе було зайнято Хухами), знесилена, перемерзла, вона з’явилася в теплому будинку, серед кіз, які співчутливо вислухали бідолаху й запросили залишитися й оселитися. Пройшло час, і в Хухи з’явилися нові друзі — хлопчик і дівчинка, які весело бавилися з витівницею. Маючи добре серце, Моховинка виручила з лиха козу Лиску, за що діти були їй дуже вдячні: приносили все, що їм давали смачного. Дуже сумувала Хуха за своєю сім’єю.

І тільки нещасний випадок (знову через старого діда, що поранив їй лапку) допоміг їй виявитися серед лісу. Як зраділи всі Хухи її появі! Дружні, вони разом вибудували нову хатку.

Усе було добре в Хухи. Раптом відбулося так, що Хуха-Моховинка віч-на-віч зустрілася з дідом. Але тепер він безпомічний, знесилений. Добре серце Хухи не пам’ятало зла, і вона поспішає на допомогу.

Побачивши ту, що покалічив, старий приготувався для помсти, а одержав порятунок. Не захотіла Моховинка мстити, тому що Хухи роблять добро.

Про одному попросила — розповісти людям, що Хухи добрі й не пам’ятають зла. Ця казка несе непереможну силу добра, вірності, любові. Читаючи про Хухе, я згадував і Карлсона, що із задоволенням бавився з Малям, і роботящу Золушку, і Гердові, що змогла перенести всі страждання на шляху до зустрічі з Каем.