Як відрізнити природженого фізика від лірика? Твір опис людини

Про таких людей, як Федір ІІіроцький, кажуть: народився надто пізно. В першій половині століття, коли електротехніка ще не вийшла з романтичної колиски, його сміливі проекти-здогади могли б здобути йому світову слану. Але він жив і працював за часів, коли найблис-кучіший проект треба було захистити фізико-математичними та економічними розрахунками.

Цього Піроцький не вмів.

Він виріс у Лохвицькому повіті Полтавської губернії. Батько, відставний армійський лікар Аполлон Піроцький, готував сина до військової кар’єри і навіть іграшки купляв відповідні — рушниці, барабани, олов’яних гусарів. Та хлопчикові було куди цікавіше плавити олово в полум’ї свічки, аніж розігрувати лялькові баталії. На щастя, Піроцький знайшов товариша й однодумця: одночасно з ним, восени 1866 року, до Київської фортеці прибув молодий саперний підпоручик Павло Яблочков.

Цілком імовірно, то саме він, майбутній винахідник електричної «свічі», розпалив у Гііроцькому інтерес до електротехніки.

Як відрізнити природженого фізика від лірика? Поставити віч-на-віч з водоспадом. Лірик скаже: «Яка краса!», фізик — «Яка сила!». Коли Піроцький нобачиь славнозвісні фінські водоспади, вони вразили його марнотратством: стільки енеріії гинуло марно! «Якби цю роботу — та на завод», — подумав кін.

В уяві все чіткіше поставала картина: водоспад надає руху електрогенераторам. І струм проводами мчить туди, де потрібна його робота: оживляє машини й верстати, полегшує працю людини…

Свої міркування він виклав у вигляді проекту, який мав певні недоробки — дався взнаки брак інженерної освіти,- проте містив цілком нову, як на той час, ідею ГЕС, Хтось із великих учених сказав: «Я віддав би десять років життя, аби зазирнути в шкільні підручники наступного століття». Шроцький не доі шукався істини, яка відома тепер буквально кожному: для ефективної передачі енергії на велику відстань потрібна висока напруга. Віл пішов іншим шляхом: вирішив у багато разів зменшити опір провідників. Ідея була помилковою, та саме ця помилка допомогла йому винайти трамвай.

У нього з’явилась ідея підводити струм до електродвигуна по рейкан Залишається подолати один бар’єр: відмовитися від уявлення про електі родвигун, як про щось немобільне, незрушне. Ніщо не заважає підвісити його до рами вагона й передавати обертання якоря на вісь вагонних коліс…

1879 року в Піроцького готовий проект трамвая. Він намагається зацікавити ним Петербурзьке товариство кінної залізниці: «Електрична конка сильна, швидка, надійна».

Минуло, однак, чимало часу, перш ніж Товариство кінної залізниці дозволило провести експеримент в одному зі своїх парків. Це сталось третього вересня 1880 року в Петербурзі. «Особливо незвичайніш здається, — писали газети, — що вагон, який рухає невидима сила, майже! миттєво, за бажанням машиніста, зупиняється й починає їхати назад».

Правління Товариства кінної залізниці дало схвальний відгук щодо «електричної конки», але впроваджувати проект відмовилось. Шроцький витратив на експерименти з трамваєм великі гроші й ні4 коли вже не зміг повністю сплатити борги. По виході у відставку він проживав у місті Олешки у дешевому номері готелю.

Піроцькому пощастило: він устиг побачити перший у Росії київський трамвай, збудований 1892 року інженер-генералом Амандом Єгоровичем Струве. Новенькі жовто-червоні вагони легко долали стрімкий підйом від Подолу до Хрещатика. Вони були набагато потужніші й досконаліші за перший вагон, і все ж то були його рідні брати.