Якби я була деревом що росте у лісі
Якби я була деревом, то, напевно, берізкою. Бо берізка висока і струнка, красива і ласкава. Вона має ніжне кучеряве листячко, що приємно шелестить з подихом вітерця-бешкетника.
Мабуть, я б росла десь на узліссі й милувала око не одному поколінню українців. А можливо, я б була дубом. Бо дуб мудрий й сильний. З давніх-давен його вважали «царем дерев», а також символом мужності, витривалості, довголіття, родючості, шляхетності та вірності.69 У легендах і казках це дерево доволі часто описується як незвичайне: біля нього здійснюються неймовірні дива й вирішальні для героїв події.
Навіть до сьогодні збереглася традиція садити дубок біля хати. Напевно, я б росла біля чиєїсь оселі й охороняла родину від усього недоброго. Влітку я б дарувала господарям затишний затінок, рятуючи їх від виснажливої спеки. А восени — розкішну ковдру з яскравих жолудів та жовто-багряного візерунчатого листя. Хоча, можливо, я була б маленькою ялинкою.
Я б жила десь у парку, садку або поруч з будинком. І раділа б з того, що напередодні новорічного свята мене прикрашають різноманітними іграшками, сріблястими кульками та хлопавками. Я б була безмежно щаслива чути запальний дитячий сміх та святкові пісні. Сьогодні дедалі частіше люди прикрашають ялинки саме там, де вони ростуть, не знищуючи ці вічнозелені хвойні дерева. Я вважаю, що це гуманно й мудро. А можливо, я була б калиною — найбільш оспіваним українцями деревом.
Зокрема, мені подобаються рядки Тараса Шевченка: Зацвіла в долині Червона калина, Ніби засміялась Дівчина-дитина. А можливо, я була б…..Хоча…. Я — людина. І мушу бути справжньою людиною.
Якби я була деревом що росте у лісі