Життя Василя Стуса — це дорога через терни до зірок

Давайте доторкнемося серцем до великої людської трагедії. Творчість В. Стуса справедливо вважається помітним явищем не тільки української та світової літератури, а й усього нашого суспільного життя. Кожен його вірш — суперечка з неправдою.

Але передусім вражає його відвага й самозреченість у боротьбі за справедливість, національну гідність і незалежність українського народу. Особливо болісно Стус сприймав спроби тоталітарного режиму остаточно зрусифікувати Україну, знищити національну культуру, українську мову. Він відстоював самобутність нашої нації, був проти закриття українських шкіл.

Бунтарство В. Стуса змусило його поневірятися: роботи не було, припинили друкувати. Але поет сам вибрав собі цей тернистий шлях. Незважаючи на переслідування, він продовжував боротися з беззаконням, яке панувало у суспільстві.

Невдовзі його було заарештовано і звинувачено у виготовленні, зберіганні і розповсюдженні наклепницьких документів, які «ганьбили радянський державний лад». Але навіть у таборах ГУЛАГу Василь Стус продовжує творити, роздумує над минулим, сучасним і майбутнім України.

У щоденнику Стуса є запис: «Як може розвиватися національне дерево, коли йому врубано півкрони? Що таке українська історія — без істориків, коли нема ні козацьких літописів, ні історії Русі?..»

Твори В. Стуса, здається, хвилюють кожного. Вони спонукають нащадків продовжувати справу цієї благородної людини, дбати про розквіт нашої національної культури.

Василь Семенович залишив по собі теплі спогади в душах колег і учнів Гор-лівської школи №.23, де він працював учителем. Однією з рис поета, за словами учительки історії Л. Є. Замойської, була чесність і любов до рідної мови. Вона наголосила на тому, що він любив ходити до школи у вишитій сорочці.

Митець загинув у таборі для політв язнів, але дух його залишився незламним, а вірність рідній Україні — непохитною. Сьогодні Василя Стуса і його творчість повернуто народові, а його пророчі слова збулися:

Народе мій. До тебе я ще верну, Як в смерті обернуся до життя Своїм стражданням і незлим обличчям.

Нині ми живемо у незалежній державі. Шлях до нашої свободи В. Стус торував своїм подвижницьким життям. І вірші, і життєвий подвиг піднімають наш дух, пробуджують совість і сонне сумління. Стус серед нас.

Він — наша совість. Тема і ідея України проходить через усі поезії В. Стуса. Розлука з рідним краєм посилила поетову любов до нього. Саме ця любов вирішила долю поета: «їм я поета — боротьба, ім я поета — Україна».

Своїм полум яним словом поет хотів підняти духовну планку свого народу, щоб він виріс «з личаків, із шаровар, з курної хати» і був гідним «своєї України-матері» . Свої надії він пов язував тільки з долею свого народу і важливістю боротьби за його незалежність: «Як добре те, що смерті не боюсь я…». Мотивами любові до України, туги та журби за неї перейняті інші поезії В. Стуса: «За мною Київ тягнеться у снах», «Такий близький ти, краю мій».

У ряді віршів В. Стус розмірковує над сутністю людського існування, над пошуками шляхів у житті . Ліричний герой поезій В. Стуса — людина духовно багата і міцна, людина, яка усвідомлює трагічність свого життя і невідворотну загибель у боротьбі.