Твір по літературі: Мій улюблений вірш
И вічний бій!
Спокій нам тільки сниться…
А. Блок
Олександр Олександрович Блок — чудовий російський поет. Вступивши в літературу усунутим від життя ліриком, через щиросердечні переживання й колізії життя Блок виріс в істинно великого національного поета
Придя в літературу на зламі історії, поет зміг відбити час у своїй творчості. Поступово Блок відходить від містицизму й символізму, у його поезію вливається реальне життя зі своїми сумами й радостями, тривогами й турботами. У цьому плані віршований цикл «На поле Куликовом» мав велике значення
Я — не перший воїн, не останній,
Довго буде Батьківщина хвора
Пом’янь ж за раннею зубожій
Мила друга, світла дружина!
Блок дуже важко переживав поразку першої російської революції, але не втратив почуття майбутнього. Тимчасове торжество реакції він правильно оцінив як «випадкову перемогу» катів народу й пророкував настання ще. більше грізних і великих подій. Головною його темою стає Росія. Поета цікавить історія Батьківщини, її славні перемоги він оспівує у вірші «На поле Куликовом», написаному в 1908 році. Слідом за великими попередниками: Пушкіним і Лермонтовим, Тютчевим і Некрасовим — Блок, звертаючись до російської історії, шукає аналогії із сучасним йому періодом. У героїчній історії Росії він знаходить відповіді на свої сложнейшие питання
ПРО, Русь моя! Дружина моя! До
Нам ясний довгий шлях!:
Наш шлях — стрілою татарської древньої волі
Простромив нам груди
У якого ще поета знайдеш такий образ Батьківщини — дружини, прекрасної молодої жінки? Тонкий лірик, що почуває найменші відтінки й нюанси мови, Блок зумів знайти той єдино вірній, близький його поетиці образ Росії, гаряче улюбленої Батьківщини. Це мені особливо близько.
Наш шлях — степовий, наш шлях — у тузі безбережної,
У твоїй тузі, про, Русь!
И навіть імли — нічний і закордонної —
Я не боюся
Поетом узятий для вірша один із самих драматичних періодів історії Росії. Перед державою поставав питання життя й смерті. Росія не могла не вистояти в цій рішучій боротьбі, вона зібрала всі сили й перемогла
Нехай ніч. Домчимося. Опромінимо багаттями Степову далечінь
У степовому димі блисне святий прапор
И ханської шаблі сталь…
Захід у крові! Із серця:кров струменіє!
Плач, серце, плач….
Спокою немає! Степова кобилиця
Несеться навскач!
Весь цикл пронизаний пафосом патріотизму. Мені подобається, цей вірш, воно будить гордість за минуле Росії, вселяє впевненість у майбутнє. Завжди були неясні й лихоліття, але щораз моя Батьківщина виходила із честю з випробувань. Так було й буде завжди, переконуюся в цьому, лита вірші Блоку
И вічний бій! Спокій нам тільки сниться
Крізь кров і пил
Летить, летить степова кобилиця
И мне ковила
Инет кінця!
Миготять версти, кручі…
Зупини!