Булгаковська Москва. Майстер і Маргарита Булгаков М. А

Булгаковська Москва
Тонкий психолог — Булгаков, переплітаючи у своєму добутку «Майстер і Маргарита» реалістичн і фантастичне, домігся можливості сатирично зобразити Москву 30-х років

Всі події роману розвиваються в трьох тимчасових планах: сьогодення — це сатиричне зображення Москви і її вдач; фантастичне — пригоди Воланда і його звиті в сучасній Москві; історичне — біблійна новозавітна історія. Всі вони дуже тісно взаємозалежні й переплітаються, як картини в мозаїці, образуя повний і достовірний образ Москви

Сатирична сторона роману пов’язана із зображенням сучасної Булгакову Москви і її мешканців — москвичів. Адже вони — діти свого часу, мешканці «негарної квартири» — Москви. А із вторгненням у неї Воланда і його бешкетний звита сатира переросте в сарказм, навіть у знущання над всіма пороками людей, які неможливо знищити. Пороки, як вірус із древніх часів, проникають і розмножуються у світових розмірах по всіх усюдах. От таким сприятливим середовищем для них і стала Москва, з підходящою атмосферою, наскрізь просоченою бездуховністю, вульгарністю, жадібністю, заздрістю й кар’єризмом. Люди, як губка, усмоктують у себе всі ці пороки. Вони тут така ж зіпсовані, як і сама Москва. От звита Воланда знайшла собі гідне застосування в Москві: вони бавляться над дрібними капосниками, шахраями, убивцями, хабарниками й бюрократами — над всіма своїми «підвідомчими».

Так, нічого не змінилося з давніх часів. Всі як і раніше: ще в древньому Ершалаиме Понтій Пілат не знав волі, він повністю залежав від кесаря і його влади. Так і зараз, москвичі не знають волі, вони раді влади, своїй посаді й кар’єрі

Всі вони зв’язані путом установок понад, інструкціями й планами. Люди залякані й замкнуті в собі. Звичний порядок речей порушений: конферансьє у вар’єте, людина без гумору, вимучивает жарту для глядачів, над якими ніхто не сміє ся; літературні критики «говорять не те, що хочуть сказати»; письменники Массолита бездарні й заздрі, пишуть добутку лише заради грошей, забуваючи про духовність своєї творчості

Булгаков і його помічники зі звиті Воланда безжалісні до усім, хто продав себе у вічне рабство грошей. Вони розкривають всю сутність людей і висміюють їх. Той же буфетник вар’єте обкрадає не тільки відвідувачів буфета, але й самого себе, він позбавляє себе всіх природних людських радостей життя. У цьому світі відсутнє всяка повага індивідуальної особистості, гуманність до людей і навіть до себе самому. Люди готові знищити себе й навколишніх заради грошей і посади

Берліоз, людина начитаний, учить молодь безвір’ю, відучує її від волелюбності

І лише один заклад вільно від всіх цих пороків, лише в ньому одні люди розкріпачені — це клініка Стравінського, «будинок уболівай». Лише тут люди думають і говорять те, що думають, вони позбуваються від усього оточення Москви з її пороками

Вся, вся Москва загрузла в гріхах, і недарма тут з’явився Воланд зі своєю свитою. Він виступає як знаряддя воздаяния за добро й зло, адже це він — та сила, що «вічно хоче зла», але робить добро, відновлюючи тим самим справедливість у Москві, та й, мабуть, в усьому світі.