Чичиков у коробочки в роль епізоду в поемі, мертві душі

Твір по літературі: Чичиков у коробочки в роль епізоду в поемі, мертві душі

Як ні дурні слова дурня, а іноді бувають вони достатні, щоб збентежити розумної людини

Н. В. Гоголь

Бандит від скупаря відрізняється тим, що перший за копійку задушить будь-якого, а другий за копійку повіситься сам

Е. Севрус

Добуток «Мертві душі», зробило на мене велике враження. У своєму добутку автор використовує складну, багатомірну композицію, що перегукується з композиційною структурою «Божественної комедії» Данте. Одним з аспектів якого, є композиційна побудова

Гоголь як би показує кола пекла: перше коло — поміщики, другий — чиновники, третій — вищі чиновники

Особою зміст укладений у назві поеми. Мертві душі — це не селяни, не мужики, це — поміщики. Причому кожний поміщик у поемі є втіленням певного людського пороку

Гоголь, як письменник-сатирик, озирає життя «крізь видний миру сміх і незримі невідомі йому сльози», це фраза ключ до розумію творчості Гоголя

У кожному слові письменника відчувається одночасно й сміх, і якийсь сум. Гоголь бачить всі недоліки російської дійсності, він їх висміює, але це все його глибоко торкає й зачіпає, як людини, що по-справжньому любить Росію

Щасливий той письменник, «який проходить повз характери нудних, противних, вражаючих печальною свою действительностьюе». І гірка й нудна дорога письменника, що дерзнув виставити «своє страшне, приголомшливе життя, всю глибину холодних, роздроблених, повсякденних характерове». Гоголь пише, що такий письменник ніколи не пізнає славу, такому письменникові ніколи не уникнути лицемірного суду, «який відведе йому знехтуваний кут у ряді письменників, що ображає людство». Зрештою залишається письменник-сатирик самотнім

Епізод, відповідно до визначення Ожегова, 1. Випадок подія. 2. Дрібний, незначний випадок. 3. Частина художнього твору, що володіє відносною самостійністю й закінченістю. Так і епізод «Мертвих душ» Чичиков у Коробочки, є лише складовою частиною великого добутку. Але при всім при цьому має сюжетну лінію й завершенность. Одна тільки контрастність у порівнянні з іншими епізодами дозволяє на довго запам’ятати дії, що відбуваються в ньому, і його героїв

Сюжет «Мертвих душ» складається із трьох зовні замкнутих, але внутрішньо дуже зв’язаних між собою ланок: поміщики, міське чиновництво й життєпис Чичикова. Кожне із цих ланок допомагає обстоятельнее й глибше розкрити ідейний і художній задум Гоголя

Між автором і героями існує досить чіткий розподіл ролей: автор думає, герої діють. Але не дивлячись на прозу історика, що намагається бути об’єктивним і постійно підкреслює дистанцію між собою й героями, автор зовсім не байдужий до подій, що відбуваються,

Майже все персонажа «Мертвих душ» сприймаються мною як би подвійним зором: по-перше, такими якими вони здаються самим собі, і, по-друге, якими вони є насправді. Цей контраст між мнимою значущістю героя і його щирою незначністю — джерело глибокого комізму

Знайомлячи нас із поміщиками, автор використовує, здавалося б, певний порядок: описує будинок, інтер’єр, дає портрет хазяїна, починає розмову й мертві душі, розповідає про життя селян. У кожному герої письменник знаходить яскраве, індивідуальне й загострює це.

Відповідно до сюжетної лінії Чичиков після Манилова направився до Собакевичу. Але трапилося так, що він потрапив до Коробочки. Це послідовність у розвитку подій мала свою логіку. Бездіяльний Манилов і невтомно клопітлива Коробочка — до певної міри зовсім протилежні люди. І тому один характер робить більше чітким іншої. По своєму розумовому розвитку Коробочка коштує нижче всіх інших поміщиків. Чичиков недарма називає її «дубинноголовой» Коробочка вся занурена в мир господарських інтересів. Манилов «ширяє» над землею, а вона поглинена прозою буденного земного існування. Манилов не знає господарства й зовсім не може ним займатися. Коробочка ж, навпроти, вся пішла у своє недоумкувате й дріб’язкове господарювання

Герб Коробочки — комод, з ледве відкритих ящиків якого витикаються півень, свиня, індичка й «інша живність». Другий ряд ящиків комода наповнений різним «господарським овочем»: картопля, буряк та інше — для кожного свій ящик. З нижніх ящиків стирчать мішечки, мішечки, мешочкие

Бездушшя коробочки проявляється в дріб’язковій скнарості; єдине, що її хвилює, — це ціни на прядиво, на мед. Її відірваність від людей, повне внутрішньо байдужість і отупіння проявляється в тім, що вона й про покійного чоловіка згадує тільки, що він любив, щоб дівка йому на нозі п’яти чесалася

Відсутність духовного й щиросердечного життя в Коробочки компенсується обжерливістю. У Коробочки на столі «гребки, пиріжки, скородумки, шанишки, прягли, млинці, лепешкие»

Тваринно-рослинне існування героїв у дозволяє авторові порівнювати їх із тваринами — наприклад, Собакевича з ведмедем середньої величини. Цікаво й те, що Коробочка є на тлі птахів — на стінах висіли картини з якимись птахами, вікно » чидивилося не в курятник», дворик перед вікнами будинку «весь був наповнений птахами — індичкам і курям немає числа». Всі згадувати^ся птици, що, зв’язані в нашій свідомості з позначенням дурості, безмозглости, безглуздої клопітливості — саме з тими рисами які властиві Коробочці

И кріпаки слуги, перебуваючи в підпорядкуванні в нелюдських хазяїв, самі обесчеловечиваются, углупляются, обездушиваются: черноногая дівка Коробочки читає, не доходити до змісту, а тільки радується, що з букв виходять слова

Вона не наважується поступитися Чичикову свої мертві душі не тільки тому, що боїться «прогадати» у ціні з незнайомим їй товаром, але ще з побоювання — а раптом вони «у господарстві-те як-небудь під випадок знадобляться». У такому несподіваному повороті думки суть характеру «крепколобой» баби. Вона веде своє господарство нерозумно, жадібно. Коробочка стурбована лише одним — копійчаною вигодою. Та й з копійкою те вона не вміє звертатися: гроші лежать мертвим капіталом у її пестрядевих мішечках. Вузький і вбогий мир Коробочки. Торгуючи мертвими душами й добре знаючи ціну на них Коробочка приймає мертві душі за якийсь ще не відомий їй, але вже бігкий товар. Однак вона проявляє нерішучість

Коробочка звикла жити по заведеному споконвіків порядку, і вес незвичайне збуджує в ній страх і недовіра. Комерція Чичикова лякає її; своїми сумнівами й побоюваннями вони ледь не доводить його до несамовитості. «Послухайте, матушкае ех, які ви! Що ж вони можуть коштувати! Розглянете: адже це порох. Чи розумієте? Це просто порох». Чичиков майже не володіє собою й костить «прокляту бабу».

Але тут зненацька вторгається голос автора: «Втім, Чичиков дарма гнівався: інша й поважний, і державна навіть людина, а на ділі виходить зроблена Коробочка».

Вихід у світло «Мертвих душ» став найбільшою подією в літературному й громадському житті країни. Поема Гоголя «потрясла всю Росію» — згадував пізніше Герцен. Книга Гоголя викликала обурення до всього ладу життя й будила прагнення до боротьби з ним. Навколо «Мертвих душ» кипіли запеклі суперечки

Але зараз поема «Мертві душі» залишається надзвичайно актуальної. Та ж бюрократія, та ж безгосподарність, не говорячи вже про те, що в особах і сьогоднішніх людях, зауважуємо тих же Манилова, Собакевича, Коробочку. Навіть Гоголь у мінути відокремлених бесід самим із собою призивав заглянути усередину власної душі й поставити важке запитання: «А немає чи в мені якої-небудь частини Чичикова?»