Чим залучає мене образ Чацкого? Горі від розуму Грибоєдов А. З

Чим залучає мене образ Чацкого?
З образом Чацкого я познайомився, коли ми в школі почали вивчати «Горе від розуму». Непомітно для мене Чацкий ставав всі ближче й зрозуміліше. Я ловив себе на тім, що іноді приміряв на себе його думки, слова й учинки. Хоча, чому дивуватися? Образом цим захоплюються вже більше півтора століть

Якщо порівнювати Чацкого хоча б з Печориним, можна побачити величезну різницю. Печорин розчарований життям, вищим світлом, однак від скороминущих задоволень не відмовляється. Виявися на місці Чацкого, він з першого ж погляду розгадав би всі відносини між Софією й Молчалиним і став би з холодною насмішкуватістю спостерігати за ними або приклав би деякі зусилля до того, щоб закохати в себе Софію

Однак, бачачи життя свою наскрізь, воно не знаходить у ній нічого світлого, нічого, за що б коштувало неї любити. «Я давно вже живу не серцем, а головою»,- говорить він. І тому з такою легкістю їде Вперсию.

Чацкий не такий. Незважаючи на свій критичний розум, він вірить у життя, у високі ідеали. Він дивно схожий на молодого Пушкіна. Так само «гострий, розумний, красномовний», так само товариський, і так само легко в нього злітають із губ епіграми, влучні слова, хльосткі порівняння: «А Гильоме, француз, підбитий вітерцем», «Сузір’я маневрів і мазурки».

Він небагато наївний і недосвідчений у справах життєвих, не бачить і не розуміє холодності й відчуженості Софії. Він добродушно посміюється над московськими вдачами, не зауважуючи, що ці жарти викликають у Софії майже озлоблення. «Не людина — змія», — говорить вона про Чацком. А він вірить у неї любов

А потім він розбитий, вражений, але не може примиритися з думкою, що гаряче й жагуче улюблена їм дівчина могла проміняти його на якусь незначність, на людину, що не має власних думок і суджень. Так, осягло розчарування… Скільки гіркоти й болю, ображеного самолюбства й гнівного докору звучить у його останньому монолозі! Але лише в цю годину він по-справжньому побачив мир, по-новому глянув на нього

Але Чацкий був не тільки полум’яний закоханий, що розчарувався при першому зіткненні з дійсністю, це ще й людина передових поглядів. Він не переможений, він лише виїде куди-небудь, де його зрозуміють, де йому дістанеться теперішня велика справа. Він повний світлих ідей перетворення суспільства, він із гнівом викриває пороки суспільства старого. Його зброєю було слово, і він більш ніж відмінно володіє цією зброєю.

І, звичайно, його різкість, полум’яність не могла пройти непоміченої. «Чацкий ішов прямій дорогою на каторгу, якщо він уцелел 14 грудня, те, напевно, не зробився ні страдательно тужної, що ні гордо нехтує особою, не залишив би в жодному разі своєї пропаганди». Це слова Герцена, великого мислителя й революціонера

Я люблю Чацкого за його переконання й ідеали. Він рве з міністром тільки тому, що бажає служити «справі, а не особам». Він обурений кріпосним правом і, не приховуючи, говорить про цьому

Він любить свою Батьківщину й з теплотою говорить про неї: «Коли ж постранствуешь, відвертаєш додому, і дим Батьківщини нам солодкий і приємний!

А ще я люблю Чацкого просто як розумної людини, у якого під маскою іронії сховане чуйне, чуйне серце, що може сміятися й сумувати, що може бути зол і різань на мову, але іншому буде вірним, надійним…