«Для чого жити й що таке Я?» Війна й мир Толстої Л. Н

«Для чого жити й що таке Я?»
(Духовні шукання Андрія Болконского

І Пьера Безухова в романі-епопеї Л. Н. Толстого

«Війна й Мир»)

Це нелегке питання. Болісний і довгий шлях, якому треба пройти, щоб знайти відповідь на нього. Та й чи знайдеш? Часом здається, що це неможливо. Істина не тільки гарна, але й уперта річ. Ніж далі заходиш у пошуках відповіді, тим більше питань встає перед тобою. І ще не пізно, але хто згорне з полпути? І ще є час, але хто знає, може, відповідь за два кроки від тебе? Істина приваблива й багатолика, але суть її завжди одна. Іноді людині здається, що він уже знайшов відповідь, а виявляється, що це — міраж. Важкий тягар того, хто вирішив все життя присвятити пошукам істини. Її особа не зрячи ховається. Воно завжди неприємно тим, хто живе лише для того, щоб насолоджуватися. Осмелившихся заявити: «Я прийшов у мир, щоб засвідчити істину», — розпинають на хресті. І знову…

«Для чого жити й що таке я?» Незбагненне питання. І якщо хтось знаходить відповідь на нього, те ця відповідь часто дуже тверда. Чи не тому ми мучимося й б’ємося над рішенням цього питання вже багато тисяч років, що це і є сенс життя? Хто знає… Чи зможемо ми виявити миру пророка, що проголошує істину? Але це в майбутньому, а поки…

Герої роману Л. Н. Толстого «Війна й мир» не пророки й не месії. Вони просто люди, що сумніваються й страждають. Але вони все життя шукали істину. І за це їх не можна не поважати

Андрій Болконский вибрав складний і важкий шлях. Йому тісно в безглуздому й вузькому просторі світла, що обмежує й обтяжує його. У своєму прагненні він не бачить, що наносить непоправні образи людям, що люблять його. Він егоїстичний і скупий на відповідну любов. У нього є своя ідея, свій ідеал, «свій Тулон». Він бачить свого кумира — Наполеона — в ореолі героя. В Аустерлицком бої він перевіряє себе — не ідею. І виявляється, що ідея, який він вирішив присвятити життя, досить низкою проби

Падіння. Князь Андрій розгублений, подавлений. Адже й він почасти винуватий у смерті своєї дружини

І всі «заради себе, заради власного задоволення»? Немає! Князь Андрій став «розумніше»… Він проповідує ідеї «розумного егоїзму», він живе не стільки заради себе, скільки для суспільного блага

Знову зліт. Болконский всі сили віддає своїй роботі зі Сперанским. Але прекраснодушні ідеї терплять крах. Піднятися над розчаруванням і невір’ям допомагає князеві Наташа Ростова. Для неї він прагне бути краще, все саме прекрасне у своїй душі присвячує їй

Але Наташа змінила Болконскому. И — нове падіння. Князь Андрій випробовує найглибше горе й ненависть. Він опускається до бажання мстити своїм ворогам

Наступає тисяча вісімсот дванадцятий рік. Новий — і останній — зліт душі князя Андрія. Всі сили він віддає служінню Батьківщині

Смертельно поранений, князь Андрій відчуває у своїй душі «сили неосяжні». І ці сили — у всепрощаючої, «божеської» любові до ворогів, до друзів, до Наташе. Це — останні думки Болконского. Це — та істина, що він шукав все життя й за яку життям же й заплатить. Він не хоче «жити в неправді», він «занадто гарний для цього життя».

Останнє падіння князя Андрія — смерть. Він міг би вижити, але він не хотів цього. Він не хотів життя за всяку ціну. Він засвідчив істину, що відкрилася йому, своєю смертю. Чи прав він? Важко сказати. Існує інший шлях

Але всі шляхи до істини — індивідуальні, до неї не можна підійти второваною доріжкою

Інший шлях у Пьера Безухова. Він не менш складний, чим у Болконского, але не так безвихідний. Якщо пошуки князя Андрія приводять до висновку про жертовність шукаючу істину, то Пьер віддає все сам, він не випробовує бажання принести жертву. Йому далекі гарні жести, він просто віддає все: багатство, гроші, серце. Він легко піддається зовнішньому зачаруванню, тому що душу його неосяжна. Він сильний, тому що може розібратися, де правда, а де неправда. Він не думає про себе, і якось саме собою виходить, що це не заподіює йому ніяких неприємностей

«Я жив для себе й погубив своє життя. І тільки тепер, коли я живу… для інших, тільки тепер зрозумів щастя свого життя». Так він скаже пізніше. Але цьому радісному висновку про щастя життя передують рік учнівства, роки пошуків і помилок. Він не випробовує в житті зльотів, подібних до зльотів князя Андрія. Його лінія рівна, але неймовірно зламана зі сторони всторону.

Від повного заперечення Бога (Пьер вихований на ідеях французьких просвітителів) до масонства в нього один крок. Пьер майже щасливий

От воно, щире! Але проходить час, і він бачить, що всі проповедующие бідність і праведність живуть у неправді

Розчарування триває недовго. Йому рішуче везе на гарних людей. У французькому полоні він знайомиться із Платоном Каратаевим, і ця людина дає йому зовсім нове розуміння миру і його, Пьера, ролі в ньому. Відповідь на питання «Для чого жити й що таке я?» знайдений. Він просто розвиває й поглиблює його.

Після закінчення війни Пьер жениться на Наташе Ростовой, і вона дарує йому тихе сімейне щастя. Ідилія. Чого ще може бажати людина? Але Пьер не заспокоюється

«Він хоче… запевнити, що обов’язок усякої чесної людини полягає в тому, щоб іти проти уряду. Вони… створили в Петербурзі… таємне суспільство», — говорить Микола Ростов. Подальша доля Пьера невідома. Але він знайшов мету життя — і це головне

Пошук істини в героїв Толстого своєрідний. Його диктували час, обставини, оточуючі люди. Але він не менш важливий для нас, чим сама істина. Так, герої Толстого не пророки й не месії. Так, вони так само мучаються й страждають, як ми. І тому вони близькі й зрозумілі. Адже ми, що живуть наприкінці двадцятого століття, усе ще в пошуках істини…