«Доктор Живаго» і «Кінармія»

Однієї із самих значних віх в історії Росії першої третини XX століття, поряд з Великою Жовтневою революцією, з’явилася Громадянська війна 1918-1921 років. У той же час вона ввійшла в російську літературу, ставши головною темою багатьох добутків, зокрема романів «Біла гвардія» М. А. Булгакова, «Доктор Живаго» Б. Л. Пастернаку й серії оповідань І. Е. Бабеля під загальною назвою «Кінармія».

Але предметом зображення в цих письменників стала не черги перемог і поразок. Від безсторонньої хронології воєнних дій їхнього добутку відрізняє підхід до викладу історичних подій. Він полягає в наступному: війна піднесена як історія життя людей.

У Булгакова, Пастернаку й Бабеля на перший план виходить саме людина, а авторський інтерес перебуває в сфері дослідження впливу, що на нього роблять історичні катаклізми.

Необхідно все-таки відзначити, що в кожного з письменників є свій погляд на зображувані події, хоча принципові розходження між ними незначні. Пастернак в «Докторі Живаго» відбив позицію інтелігенції відносно війни, Бабель — процес адаптації її до умов нового часу, Булгаков же прагнув максимально абстрагуватися від ідеологічного підгрунтя що відбуває й бути об’єктивним .

Але схожі думки письменників у тім, що долі людей, що стали учасниками й просто свідками воєнних дій, глибоко трагічні. Війна руйнує їхнє життя, позбавляє всього, що вони мали. Так трапилося з Василем , у якого петлюрівці конфіскували всі заощадження й учинили теперішній погром у квартирі. Але ще більш жахливо те, що щодня, щогодини, щохвилини вмирали люди.

У ході облоги Києва був убитий полковник Най-Турс, чия смерть стала теперішнім горем для його матері й сестри; були розстріляні два санітари й одинадцять найбільш винних партизанів у справі про змову проти командира Ліверія.

Ще більш страшної, ніж фізична смерть, стає моральна загибель людини внаслідок його моральної деградації. У буднях війни в людей притупляється почуття жалості, вони втрачають здатність співчувати навколишньої, цінувати життя. Війна руйнує традиційні подання про моралі, установлює свої закони, вишиковує нову систему цінностей, у якій немає місця «непотрібним» емоціям. Яскравий приклад такої еволюції ми знаходимо в «Кінармії» Бабеля. Головний герой, К. В. Лютов, попадає на фронт чуйним парубком, що сповідає гуманістичні ідеї.

Але щоб затвердитися в новому середовищі, воно вступає в боротьбу із самим собою. В оповіданні «Мій перший шлях» Бабель описує, як Лютов, бажаючи заслужити повагу в майбутніх товаришів по загоні, убиває гусака. Цей епізод поклав початок довгим щиросердечним метанням героя. Зштовхнувшись із необхідністю полегшити страждання смертельно пораненого телефоніста Долгушова, Лютов не знаходить у собі сил зробити вбивство. За це він одержав страшний докір: «Жалуєте ви нашого брата, як кішка мишку…» Уставши перед складною філософською дилемою, Лютов переступив через себе.

Про це свідчить спокій, з яким він спостерігав за тим, як один із червоноармійців «правою рукою витягся кинджал і обережно зарізав старого, не забризкавшись». Ціна цього спокою — внутрішній надлам.

Але вплив війни на людину може бути ще жахливіше. Вона знищує здоровий глузд, зводить людей з розуму. У романі «Доктор Живаго» Пастернак зображує, як у вигарі боротьби протистояння «білих» військ і «червоних» партизанських загонів переростає в змагання в жорстокості й безжалісності. Жертвою цієї божевільної кривавої різанини стає «людський обрубок» без правої руки і лівої ноги, приповзши у загін Ліверія Микули й розповідає про звірства в каральних частинах в «білого» генерала. Не менш красномовний приклад того, як може війна позбавляти людей розуму, — це доля партизана Памфіла Палих.

Страх за долю сім’ї довів його до божевілля, і «він зарубав дружину й трьох дітей тим самим, гострим, як бритва, сокирою, якою різав їм, дівчинкам і улюбленому синові, з дерева іграшки».

У долі Памфіла Палих Пастернак втілив головне протиріччя війни, її антигуманну суть: переслідуючи благі цілі, вона приносить нещастя. Силоміць, здатної протистояти руйнуючий усе на своєму шляху урагану війни, і Пастернак, і Булгаков, і Бабель проголошують любов. Саме її хоче покласти торговець Гидали в основу «Інтернаціоналу добрих людей» на противагу «революції злих людей», Любов дала надію докторові Живаго, вселила в нього рішучість, що дозволила йому бігти з партизанського загону до своєї сім’ї. І та ж любов об’єднала сім’ю Турбіних, зберегла в їхньому будинку атмосферу довіри, взаєморозуміння й щиросердечного тепла, відгородила людей, записаних в «книгу життя», від безжалісної лавини історичних катаклізмів.

Дотримуючись єдиної концепції зображення війни, М. А. Булгаков, Б. Л. Пастернак, І. Е. Бабель прийшли у своїх добутках до загального висновку: війна неприпустима, тому що вона загрожує самому коштовному в цьому світі — людського життя.