Дослідження образів поміщиків у поемі «Мертві душі»

Учитель дає школярам творче завдання знайти в тексті, починаючи з галереї образів поміщиків (їхньому аналізу приділяються чотири уроки), побутові деталі, які розкривають істотні сторони того або іншого характеру (переважає тип уроку — дослідження). Цілком виправдує себе паралельний принцип: учні діляться на групи (ряди), кожна з яких робить спостереження, пов’язані з певним персонажем, одночасно беручи участь у загальній роботі класу з текстом поеми При цьому, зрозуміло, учитель будує кожний урок так, що побутова деталь розглядається в з’єднанні із уже зазначеними іншими видами художньої деталі з метою розкрити характер героя найбільше повно. Доречно нагадати школярам слова самого Гоголя («Чотири листи до різних осіб із приводу «Мертвих душ») у зв’язку з висловленням про нього Пушкіна: «Він мені говорив завжди, що ще в жодного письменника не було цього дарунка виставляти так яскраво вульгарність життя, уміти окреслити в такій силі вульгарність вульгарної людини, щоб весь той дріб’язок, що вислизає від очей, мигнула б крупно в очі всім»9 . Учні, які аналізують образ Манилова, самі відзначають, що в садибі цього поміщика великим планом з’являються такі » деталі-предмети» і » деталі-ознаки», як панський будинок, що коштує «одинаком на юру, тобто на піднесенні, відкритому всім вітрам», альтанка з типово сентиментальною назвою: «Храм відокремленого міркування», «ставок, покрита зеленню»; недалеко перебувало більше двохсот селянських хат без єдиного деревця (24).

Школярі пояснюють, що Гоголь підкреслює незручність і незатишність такого місця розташування будинку, що вказують на непрактичність хазяїна; що сам Манилов здатний лише віддаватися безглуздому прожектерству, навіть не замислюючись про поліпшення життя своїх кріпаків; що в маєтку панують безгосподарність і невпорядкованість Про характер Манилова можна судити й по обстановці кімнат. «У будинку його чого-небудь вічно бракувало»: не вистачило шовкової матерії для оббивки всіх меблів, і два крісла «стояли обтягнуті просто рогожею»; поруч із франтівським багато прикрашеним бронзовим свічником стояв «якийсь просто мідний інвалід, кульгавий, що згорнувся на сторону». Учитель звертає увагу школярів на те, що таке сполучення предметів речового миру в панському маєтку вигадливо, абсурдно, алогічно; «зібрані в інтер’єрі разом, вони роблять враження теперішньої кунсткамери» . Інакше кажучи, у всіх предметах, речах відчувається якась ущербність, неповноцінність, безладність, непослідовність, роздробленість. І сам хазяїн під стать своїм речам: душу Манилова така ж збиткова, неповноцінна, як і оздоблення його житла, а претензія на «освіченість», вишуканість, добірність, витонченість смаку ще більше підсилює внутрішню порожнечу героя Учні, що самостійно працювали над образом Коробочки, фіксують увагу на деталях, пов’язаних з обстановкою будинку поміщиці. Кімната, що була надана Павлу Івановичу, «була обвішана старенькими смугастими шпалерами; картини з якимись птахами; між вікон стародавні маленькі дзеркала з темними рамками у вигляді зсілих листів; за всяким дзеркалом закладені були або лист, або стара колода карт, або панчоха; стінні годинники з намальованими квітами на циферблаті…

Розпоротий салоп, що має потім звернутися в плаття», але так і оставшийся надовго розпоротим; перини, з яких розліталися пір’я «в усі кути кімнати». Пізніше (поутру) Чичиков «помітив, що на картинах не всі були птаха: між ними висів портрет Кутузова й писаний олійними фарбами якийсь старий… » Алогізм зв’язків між речами, вигадливі збори різнорідних предметів підсилюється картиною, що відкривається з вікна будинку Настасьи Петрівни: «…вузенький дворик весь був наповнений птахами й усякою домашньою твариною.

Індичкам і курям не було числа; проміж них расхаживал півень мірними кроками, потряхивая гребенем і повертаючи голову набік… свиня із сімейством опинилася відразу; відразу, розгрібаючи купу сміття, з’їла вона мимохідь курчати… Цей невеликий дворик, або курятник, переграждал дощатий забір, за яким тяглися великі городи з капустою, луком, картоплею, буряком і прочим господарським овочем. По городу були розкидані подекуди яблуні й інші фруктові дерева, накриті мережами для захисту від сорок і горобців». Такий достаток, теж хаотичне, стихійне, строкате, розкидане, дозволяє господарці торгувати салом, медом, прядивом, пухом, пташиним пір’ям. Продає вона й своїх кріпаків, якими розпоряджається, як власним майном, товаром.

Із усього намагається покористуватися, користь. Спрага збагачення цілком заповнює свідомість Коробочки, не залишаючи місця для яких-небудь інших почуттів і бажань Зупиняючись на Ноздреве, школярі приводять свої спостереження, що допомагають представити їм характер цього персонажа Звертається увага на деталі, використані в зображенні кабінету поміщика, у якому «не було помітно слідів того, що буває в кабінетах, тобто книг або паперу; висіли тільки шаблі й дві рушниці» (вказівка на неосвіченість героя). Потім показуються «турецькі» кинджали, шарманка, трубки різних видів, цибух, «недавно виграний», кисет, «вишитий какою-те графинею». Та ж хаотичність, випадковість, відсутність усякої логіки в наборі тих або інших предметів, речей у будинку Ноздрева. Побутові » деталі-предмети» чудово характеризують самого хазяїна — його безладність, безалаберность, безглуздість примх, сумбурну фантазію Предметно-побутове середовище створює подання й про Собакевиче.

Насамперед школярі відзначають деталі, що стосуються його маєтки: «Двір оточений був крепкою й непомірно толстою деревянною гратами… На стайні, сараї й кухні були вжиті повновагі й товсті колоди, певні на вікове стояння. Сільські хати мужиків тож зрубані були напрочуд… усе було пригнано щільно і як треба. Навіть колодязь був оброблений у такий міцний дуб, який іде тільки на млини так на кораблі.

Словом, усе… було упористо, без пошатки»…. Ці види доповнюються окресленням інтер’єра.

У вітальні висіли картини, на яких були зображені «грецькі полководці… з такими товстими стегнами й нечуваними вусами, що тремтіння проходило по тілу. Приклади говорять самі за себе.

У всім відчувається каліцтво, асиметричність, що вказують на те, що Собакевичу були далекі високі духовні запити, естетическое почуття. Інтереси хазяїна занадто предметни, зайво практичні, сугубо речовинні, грубо розважливі, консервативні