«Енеїда» І. П. Котляревського енциклопедія українознавства
І хоч першоджерелом поеми був твір Вергілія, все ж в її основі — сучасне ж і тя, сучасна письменникові дійсність. Зі сторінок поеми постають перед намі абстрактні троянці’, а українці з їх національним характером і побутом. Широко відтворюючи суспільне життя на Україні в другій половині XVIII — на початку XIX століття, письменник змалював реальну картину переходової доби від старої гетьманщини до нових форм життя, коли посилювалось соціальне гноблення й царат намагався перетворити Україну на провінціальну губернію Росії. Козаки перетворювались на селян «панських і казенних», у містах зростала нова бюрократична верства: «судці і стряпчі безтолкові, повірені секретарі». «Енеїду» Котляревського справедливо називають енциклопедією українського побуту. Письменник, відійшовши від античних традицій, показав українців у типових обставинах їхнього життя, замінивши при цьому римські імена на українські. Ось один з епізодів: Еней у пеклі зустрів:
Панька, Терешка, Шелідюна, Леська, Олешка і Сізьона, Пархома, Іська і Феська, Стецька, Ониська, Опанаса, Свирида, Лазаря, Тараса… Жодного, як бачимо, античного імені. Так само в українському стилі напи сані портрети дійових осіб: Сестру Дідона мала Ганну, Навсправжки дівку хоть куди, Проворну, чепурну і гарну. Приходила і ся сюди В червоній юпочці баєвій, В запасці гарній фанелевій, В стьонжках, в намисті і в ковтах…
Трохи менше місця приділено інтер’єрові. Та все ж автор подає типові описи хат козацької старшини і панів. Цар Латин звелів «клечання по двору саджя ти, шпалерів різних нанести і вибивать царськую хату», він радиться, як кращі’ прибрати хату, «де як ковдрами застилати і підбирать до цвіту цвіт».
Особливо докладно описуються напої і їжа, ігри й танці, пісні та музичні тво ри. У репертуарі троянців пісні запорозьких козаків:
Про Сагайдачного співали, Либонь співали і про Січ, Як в пікінери набирали…
Широко відтворені в поемі звичаї і обряди українського народу: вечорниці, ворожіння, похорони, поминки тощо. Своєрідна і географія «Енеїди». Котляревський змушений був зберігати маршрут подорожі Енея за Вергілієм, але в деталях не раз згадує українські міста і села: Полтаву, Опішню, Решетилівку, Келебереду. Цар Латин просить Турна відмовитись від руки Лависі і знайти собі панночку в іншому поселенні. І тут він перелічує цілу низку українських сіл, в яких живуть панночки:
Чи трохи в світі панночок? Ну взяв би Муньку або Прісю, Шатнувсь то в сей, то в той куток, В Івашки, Мильці, Пушкарівну, І в Будища, і в Горбанівку, Тепер дівчат, хоть гать гати…
Таким чином, використавши сюжет Вергілієвої поеми, І. П. Котляревський пні йому нове наповнення, вивертаючи навиворіт текст оригіналу. Під його пером травестія Вергілієвої поеми набуває ознак нравоописного жанру: завдяки всебічній українізації латинського тексту вона віддзеркалила картини української старожитності.
«Енеїда» І. П. Котляревського енциклопедія українознавства