Фронтовий альбом Радянське

Фронтовий альбом Радянський уряд нагородило мого діда орденом Святого Алексадра Невського Історію надіслав Сергій Фролов У цей неювілейний, 61й після закінчення Великої Вітчизняної війни рік, у нашій родині відбулася дивна подія. Моєму дідові, Василю Івановичу Фролову, у Волгограді поставили пам’ятник, пам’ятник як героєві війни. Про подвиг офіцера радянської армії до останнього часу знали тільки родичі й друзі родини.

Про його життя, про те, як важко жилося цій людині після війни знало ще менше людей. І тільки один Бог знав, що дійсно діялося в душі цієї людини, якого війна зробила інвалідом, віднявши можливість працювати й повноцінно жити Помер він 20 років тому. Поховали його на звичайному цвинтарі, без какихлибо особливих офіційних почестей. Про те, що це був офіцер, що героїчно пройшов всю війну, ніхто з офіційних осіб міста й не згадав. Свою молодість він провів на війні з фашистами, а залишок життя — на війні за своє здоров’я.

Лікарі відразу після війни прогнозували, що жити йому залишалося кілька років. Він не повірив. Силоміць духу, волею й вірою спростував думку лікарів Він ніколи не скаржився. Про війну, як всі справжні фронтовики, говорити не любив, радянські фільми про війну дивитися не міг.

Про свій подвиг і нагороди говорив скупо, без усякої бравади, тільки увесь час дивувався, що какимто чудом залишився живий. За свій подвиг був нагороджений Орденом Олександра Невського Вітчизняна Війна стає історією. Із земного життя йдуть останні ветерани. Однак луна війни продовжує затверджувати віру й силу духу нашого народу не тільки героїчними подвигами російських воїнів, не тільки славним післявоєнним життям ветеранів, але й чудесами, які трапляються вже поза людським впливом і руководительства.

Під час війни, радянський уряд нагородило радянського офіцера Орденом Невського. Цей орден був затверджений в 1942 році для нагороди командного складу за особливі заслуги в організації бойових дій. Але споконвічно, цей орден існував як «Орден Святого Олександра Невського» до революції, задуманий ще Петром I, але затверджений Катериною I в 1725 р., і скасований в 1917 році, як пережиток «попівської Росії». Але під час війни Сталін і радянський уряд, при всьому своєму безбожництві, не могли не звернутися до вічних основ, які рятували й оберігали нашу країну в усі століття Я впевнений, Святий незримо допомагав дідові вижити, допомагав перемагати хворобу, допомагав верою й духом, оскільки одних лише людських зусиль, навіть такої сильної людини як мій дід, було б явно не досить. Дивні справи створив святий Олександр Невський і після смерті мого діда.

У зв’язку з відкриттям меморіального пам’ятника, дід був перепохований його відспівали по православному звичаї, чого не було відразу після його кончини… Під час церемонії, йому були віддані справжні офіцерські почесті — військова варта, салют, оркестр. Звичайно, діда цим не повернеш, але це важливий знак пам’яті його чесного офіцерського життя.

І навіть тепер, після смерті діда, допомога Святого неважко доглянути в тім, як усе зложилося умиротворительно для його душі, пам’яті його рідних, взагалі для всіх людей, кому дорога історія нашої країни — через десятиліття, російський офіцер, нагороджений орденом Святого, знайшов спокій у могилі під пам’ятником героєві Вітчизняної Війни, біля православної каплички… Воістину дивно, радянська влада нагородила радянського офіцера орденом Святого, але це виявилося більше, ніж орден Зі Святом Перемоги! Господи, Зберігай Росію!