Головна ідея роману А. Толстого ідея моці великого російського народу

Близьке знайомство автора із цим історичним періодом дозволило йому у всій повноті передати колорит епохи. Письменник відтворить політичне й культурне життя, побут і національні традиції, вдачі, звичаї, соціальні й релігійні конфлікти цього переломного в житті Росії часу. Центральне місце в романі займає реформаторська діяльність пануючи Петра I. Товстої бачив у рішучих реформах цього государя позитивний, розумний початок, оскільки вони були спрямовані на створення нової Росії — цивілізованої, розвитої країни. Автор роману підкреслює велике прогресивне значення цих перетворень. Самого Петра I Толстой зобразив великим державним діячем, підкресливши в ньому обдарованість керівника, завзятість, стійкість характеру. На прикладі Петра ми можемо бачити позитивні риси російського національного характеру Але, як відомо, цей цар був хоч і неабиякою, але досить неоднозначною особистістю. І Толстой не закриває ока на історичну правду — він показує, якими силами проводилися в країні реформи, як Петро підкоряв собі всіх незгодних і насаджував свої рішення.

Приміром, у романі показано, як цар змушує своє оточення вчитися європейському етикету, із глузуванням ріже боярам бороди, улаштовує блазнівські ходи по вулицях Москви, катує й стратить стрільців Петро I зображений у романі владною особистістю. Задатки сильного характеру проявляються в Петра ще в підлітковому віці, коли він зумів дати першу відсіч своїй сестрі, правительці Софії. У боротьбі із царівною Софією за владу в його свідомості вже оформляється план майбутніх перетворень у Росії. І він домагається свого.

Товстої показує в романі, як Петро I займається будівництвом флоту, закладає Архангельську верф, учиться кораблебудуванню за кордоном. Його реформи захоплюють буквально всі сфери життя Росії кінця XVII — початку XVIII століття: армію, флот, науку, культуру, побут, зовнішню й внутрішню політикові Реалістичну побутову й політичну обстановку Петровской епохи Толстої створює також за допомогою опису сучасників Петра, його сподвижників і політичних ворогів або просто людей, типових для свого часу.

Правителька Софія, нерідна сестра Петра, що заперечувала його права на престол, зображується Толстим як жінка хитра, владна, здатна на підступництво. У ній є воля, державний розум, але, втягшись у палацові інтриги, вона стає організатором боярсько-стрілецької опозиції. І виступає в такий спосіб проти прогресивних перетворень Петра Образу Петра I у романі протиставляється образ шведського короля Карла XII, захопленого ідеєю скорення сусідніх держав.

Карл XII зображений Толстим як фанатик війни. Захоплений битвами, він найчастіше зневажає розумом і обережністю, забуваючи про інтереси своєї країни. Всі дії Петра, навпроти, спрямовані на захист інтересів Росії. Війна не є для нього приводом виявити свою хоробрість. Війна для Петра — це необхідність захистити інтереси країни. Таким же відданим справі захисту своєї країни зображує Толстой сподвижника Петра I фельдмаршала Шереметєва — видатного російського воєначальника.

Автор підкреслює в ньому кращі риси: простоту, скромність, людяність, відданість боргу, відсутність марнославства Зображуючи у своєму романі безліч героїв, їхні особисті долі, автор тісно зв’язує їх з подіями, що відбуваються в країні. Динамічний час змін вимагає нових героїв. Представники одних шарів суспільства швидко піднімаються нагору, інші виявляються відкинутими назад. Наприклад, гордовитий боярин Буйносов не приемлет перетворень, він тужить за старими часами.

У нововведеннях Петра він бачить тільки приниження старих боярських прізвищ. На зміну таким, як Буйносов, приходять діячі служивого дворянства й купецтва, які беруть активну участь у перетвореннях Петра. На прикладі доль Алексашки Меншикова, сім’ї Бровкиних Толстой показує, як вихідці з низів стають близькими сподвижниками пануючи, займають високі посади. Таке було можливим тільки тому, що Петро вважав «знатність по придатності». У своєму романі Толстої також правдиво зобразив картини вбогості й затурканості життя простого люду. Ми бачимо селян, холопів, солдат, що страждають від непомірних поборів і непосильної праці.

Тема важкої долі народу — одна з головних у романі «Петро I». Товстої відбиває у своєму добутку таке явище російської дійсності того часу, як раскольничье рух. Автор розповідає про випадних селян, що спрямовуються в лісові нетрі, у раскольничьи скити. Утікачі готові на будь-які позбавлення, аби тільки «жити з волі, а не по указі государеву». Разом з тим, на прикладі бідняка Андрюшки Голикова Толстої показує, що деякі обдаровані вихідці з низів могли реалізувати свої таланти. Палехский іконописець Андрюшка Голиков одержав можливість навчатися живопису в Італії.

Але самий головне — Толстой показує величезну роль народу в реалізації грандіозних планів Петра. Саме напруженою роботою простих людей, їхньою повсякденною працею створювалася нова Росія На тлі політичних подій, що відбуваються в країні бурхливих, Толстой не забуває показати культурне життя Петровской епохи.

Письменник розповідає про механіка-винахіднику Кузьке Жемове, що хоче побудувати першу літальну машину. Люба сестра пануючи Наталя Олексіївна займається пристроєм театру, пише для нього вірші.

Саме вона допомагає Петру вводити в російський побут європейські звичаї Роман А. Н. Толстого відрізняється широким охопленням життя Росії при царюванні видатного государя — Петра I. Суперечлива й динамічна, ця епоха в російській історії представлена Толстим у всіх її проявах, що дозволяє нам говорити про її реалістичне художнє зображення в романі.

«Щоб зрозуміти таємницю російського народу, його велич, потрібно добре й глибоко довідатися його минуле: нашу історію, корінні вузли її, трагічні й творчі епохи, у яких зав’язувався російський характер», — писав А. Н. Толстой. І ми можемо сказати, що письменник вніс своїм чудовим романом вагомий внесок у справу пізнання Петровской епохи й, через призму тих подій, — у справу збагнення російського національного характеру